Что такое микены, тиринф, пилос, афины.

Микены - самый могущественный из древнейших греческих городов, был расположен в южной греции на скалистом холме. тиринф, пилос, афины - независимые города греции в далекие времена. p. s. братик учится в пятом классе: ).

Мике́ны — древний город в арголиде, один из центров микенской культуры, позднее — греческой цивилизации. датируется вторым тысячелетием до н. э. располагается в 90 км к юго-западу от афин рядом с деревней микинес. в настоящее время находится в руи́нах.  тири́нф — древний город в арголиде, на полуострове пелопоннес. укреплённое поселение на холме, существовавшее с начала бронзового века. достигло расцвета между 1400 и 1200 до н. э. пи́лос — древний город в мессении, некогда резиденция царя нестора, о чём свидетельствуют руины огромного дворца микенской эпохи в 425 г до н. э. пилос был взят афинянами после большого морского сражения; впрочем, фукидид отмечает, что город в то время был заброшен.  афи́ны — столица греции, нома аттика и номархии афин. располагается в центральной греции и является , культурным и административным центром страны. названы в честь богини афины, которая была их покровителем.

мператор (давньорус. цар, західноукр. цісар) — назва самодержавного правителя у ряді мов світу, особливо європейських, які зазнали впливу латини — державної мови Римської імперії (царства Римського), в якому він і з'явився.

У Священній Римській Імперії означав вищий ранг у порівнянні з королем, князем і герцогом; хоч первісно позначав правителя імперії (лат. imperator — керівника, військового вождя, який мав надзвичайні повноваження на випадок війни; походить від дієслова imperare — керувати, наказувати).

У республіканському Римі імператор — почесний титул, що давали переможному полководцю, вперше такий титул отримав Луцій Емілій Павло у 189 р. до н. е., Гней Помпей Великий та Гай Юлій Цезар отримували його по декілька разів, а починаючи з Августа він використовується фактично як титул правителя Римської імперії і набуває монархічних рис. Із падінням Західної Римської імперії в 476 р. н. е. титул зберігся у Східній Римській імперії (Візантії).

На заході цей титул як титул поточного правителя було відновлено за часів Карла Великого, у процесі створення Священної Римської імперії — фактично прообразу сучасної об'єднаної Європи. Саме він був проголошений римським імператором (imperator augustus) у 800 р.

Нащадки та спадкоємці Карла, германські королі, що завоювали Північну Італію, отримували титули імператорів Священної Римської імперії спочатку лише тоді, коли коронувались в Римі (починаючи з Отона I в 962 р.).

З 1034 р. півтора сторіччя титулуються імператорами правителі Іспанії (до XVII ст. — у складі земель Священної Римської Імперії).