Твір-мініатюра до образу марусі богуславки

Маруся богуславка – зрадниця чи патріоткаім'я марусі богуславки відомо нам з української народної думи. думи – це оригінальний за формою та виконанням  витвір українського народу, і серед них «дума про марусю богуславку»   вважається найбільш довершеною. основна тема думи – доля полоненої дівчини-українки марусі, яка навіть ставши жінкою турецького хана, серцем своїм залишається вірною батьківщині.сюжет думи простий – до козаків, що сидять у турецькій в’язниці, приходить маруся богуславка та сповіщає, що наступного дня християнські землі святкують великдень. і коли козаки у відчай від того, що й не знають, який великий день наближається, й не зможуть його святкувати як годиться, маруся заспокоює їх. вона обіцяє, що хан поїде та віддасть їй ключі, тоді маруся буде «… до кам'яної темниці прибувати, отвирати, вас, бідних невольників, а з кам'яної темниці випускати». усе, про що просить маруся, так це щоб козаки заїхали до її рідного місця побачитися з її батьками. дівчина переказує їм, щоб вони не збирали грошей на її визволення, бо вже вона «потурчилась, побусурменилась для розкоші турецької, для лакомства нещасного». із цим слів ми розуміємо, що зовсім не солодке її життя в туреччині, проте чи є в неї вибір? чи є маруся зрадницею рідної землі? я вважаю, що ні. тому що зрадник – це той, хто свідомо зраджує когось, а маруся – лише жертва обставин. що може зробити дівчина проти воїнів? вона може лише чинити опір та заплатити за це життям. чи це розумно? адже життя людини – це найвища цінність, і кожен має право жити. маруся приймає рішення не губити себе, а зробити для батьківщини те, що в її силах – випустити на волю козаків. це засвідчує її патріотизм. вона розуміє, що це може дорого їй коштувати, але богуславка – мужня дівчина. багато мужності треба й для того, щоб пристосуватися до нового життя. нелегко бути патріоткою, коли ти сама є бранкою і твоє життя залежить від іншої людини.маруся могла би втекти з козаками, проте це вже було б зрадою довір’я «пана турецького», свідомий обман. і на це маруся не здатна. також ми бачимо, що в душі вона завжди любитиме рідний край, своїх батьків.   тож, я вважаю, вчинки марусі розкривають її чесну, мужню натуру, не здатну на підлі вчинки та зраду.

Якось (це було років два-три тому) я просто сиділа, гортала сторінки хрестоматії і, зупинившись навмання на одній сторінці, почала читати просто з твору. то була повість  «кайдашева сім'я», і тоді вона видалась мені неймовірно смішною, кумедною. я читала і не могла віді  пройшли роки. я подорослішала, стала розумнішою, стала серйозніше сприймати речі, які раніше видавались такими смішними. і лише тепер, читаючи цю повість у десятому класі, почала замислюватись над тим, чи всі ці сварки, що кожен день отруюють життя і батьків, і їхніх синів і невісток відпові нормальній психології людини? нечуй-левицький казав, що про народ треба писати без будь-яких прикрас, і ми можемо не сумніватися в ре¬алістичності повісті; та часом думається: чи може таке бути, щоб людина людині навмисно виколола око або підняла руку на батька через якусь побутову сварку? а особливо в ті часи. ті так, але ж саме час є одним з найважливіших чинників впливу на життя людини, її вчинки. а як пам'ятаємо, події у повісті відбуваються в пореформеному селі, коли так всім захотілося земельки і кожен ладен був зі шкіри лізти, аби тільки відстояти свої права на власність. і це, безперечно, сприяло насамперед духовному роз'єднанню людей, деградації людської душі. хоч, можливо, і спонукала їх до того постійна залежність від матеріальних нестатків.  узяти хоча б лавріна й малашку. веселий, жартівливий хлопець, небайдужий до всього прекрасного, і добра, лагідна, співуча дівчина. вони — ідеальна пара. та, на жаль, «капіталістична» дійсність і необхідність пристосовуватись до звичного способу життя руйнують усі їхні добрі задатки. мелашка стає все більш схожою на кайдашиху, та і всі ті безперервні колотнечі змінили й лавріна не на краще. що вже казати про сварливу кайдашиху, яка й так мала недобрий характер. вона стає ще злішою і егоїстичнішою. час нещадний, він ламає таких слабкодухих, як омелько кайдаш, та й ті ж мотря і карпо стають прикладом змізерніння людської душі. усе, що вони здатні відчути, — ненависть, жорстокість і злість. сварливі і обмежені люди.  так, людина не владна над часом, він сам диктує свої вади. та зупиніться на мить і задумайтесь над тим, що є для людини сім'я. сім'я — це чи не найдорожче з усього, що має людина. тож чи варто жертвувати нею? так і хочеться сказати: «зупиніться, подивіться навколо, ви стоїте над прірвою, ваше життя ламається, летить під укіс. зупиніться, поки не пізно! ».