Етюд на тему: любов до батьківщини

Батьківщина — це дім. дім, де ти народився, виріс, з якого щоранку біжиш у школу і куди повертаєшся. дім, у якому легко й радісно жити. і байдуже, чи буде то хатина в тайзі, чи шістнадцятиповерховий красень на березі великої річки, чи юрта в далекій тундрі…батьківщина — це рідна домівка, земля, де ми народилися й зросли. у кожної людини батьківщина асоціюється з дорогим і милим серцю містечком, спогади про яке занурюють у дитинство. батьківщиною може бути усе: дім, вулиця, село, місто, країна. однак це не лише ічне положення, а більш широке поняття, яке не обмежується власним будинком чи певною територією. це народ, рідна мова, традиції, культура, природа рідного краю — все те, що ми уявляємо, коли говоримо слово «вітчизна». у будь-якому куточку батьківщини легко дихається і радісно живеться — тому, хто вважає цей куточок своєю рідною землею. на мою думку, любити рідну землю означає ставитися до неї з побожністю і повагою. кожна людина повинна не просто любити рідну землю, але й бути готовою захищати її від ворогів. і це не можливе припущення того, що може статися у невизначеному майбутньому. на жаль, війна прийшла на нашу рідну землю вже сьогодні. тому священний обов’язок кожного свідомого громадянина україни — встати на захист своєї вітчизни та не допустити її окупації. любіть рідну землю! бережіть україну!

снігопад, більш-менш,кінець кінцем, хліб-сіль, білогривий, пів дороги, напівсон, фотоальбом, глухонімий, рік у рік, пліч-о-пліч, будь-що.