Текст на тему творити добро -це просто на укр. яз

Твір-роздум на тему "як важливо творити добро" люди дуже часто говорять про те, що потрібно творити добро, і тоді світ стане кращим. «за добро добром відплачують» - говорить народна мудрість. але з екранів телебачення часто демонструють зовсім протилежне: от зробиш комусь добро, а він тобі злом віддячить. і знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся. але чому все одно потрібно творити добро? мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку . перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. або просто сказати добре слово підтримки. звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.

на мою думку миролюбність , прихильність , доброта – ці високі людські якості вважалися надзвичайно цінними з глибокої давнини і в усі часи. і навіть у наші дні , коли у світі , здається , правлять всепоглинаюча агресія і жадібність , добро , все ж існує , і ця свідомість зігріває душі тих , хто цілком відкритий моральним цінностям , хто прагне до кращого і не сприймає для себе іншого кредо , ніж честь , гідність і благородство.

  однак не даремно стверджували стародавні , що до кожного вчинку людини прикріплено дзеркало , і злість неодмінно обернеться злістю , а добрі діяння завжди повернуться   добром.

я вважаю що , цей постулат не можна зрозуміти занадто буквально , очікуючи , що хороший вчинок повинен повернутися негайно . насправді ж очікування добра у відповідь на добро – не є прагнення егоїстичне , його не можна сприймати як якусь угоду з вищими силами , прагнучи здійснити добрий вчинок лише в надії на щедру нагороду.

мені хотілося щоб, доброта ніколи не покидала людину , щоб її життя було зігріте теплим і гідним ставленням оточуючих людей , треба навчитися робити добро просто так , без будь-якої надії на подяку , з найчистішими і безкорисливими намірами , створивши свій власний спосіб життя і думок . тому , хто жадає , дати мудру пораду або просто вислухати і зрозуміти іншого – справжнє призначення людини, що живе в соціумі.

отже , можна дійти висновку щоб дії людини носили лише позитивний і творчий характер , були спрямовані на нужденним , треба думати лише про хороше, направляти свої думки в потрібне русло , намагатися огороджувати свій розум від жадібних і злісних помислів , і тоді звичка робити навколишньому світу добро стане другою натурою , і лише таке життя можна назвати справжнім духовним життям.

Кожен із нас, де б не знаходився, може робити людям добро. іншій людині перейти в небезпечному місці дорогу, пропустити в черзі жінку з дитиною чи інваліда, подати руку в скрутну хвилину, розділити чиєсь горе — не можна перелічити всіх випадків, коли одна людина може і повинна іншій. головне — не пройти мимо, не відвернутись, не відводити очей вбік, коли поруч із тобою в транспорті людина похилого віку або хтось потребує твоєї .кожна, навіть невеличка зроблена тобою справа, залишить приємне почуття насамперед у твоїй власній душі.доброта… на жаль, ми рідко говоримо про цю прекрасну якість людини. та і засоби масової інформації не переобтяжують нас цією проблемою. і даремно. сьогодні ми є свідками того, як більшість «упакованих», «крутих» хизуються своєю перевагою над «лохами», за їхнім визначенням, тобто тими, хто співчуває, співпереживає, прагне , хто «не вміє жити», «не вміє гроші робити», переступаючи через все і всіх.у таких багатий одяг, але порожня душа.ось він чи вона: має гарний одяг, вроду,в дискотеці ночі й дні.вихилятись маєш модухто ти? звідки? хто мені? що тобі наш рідний край? що тобі зрубати гай,отруїти чисті води,заплювати предків роди? пишучи цей твір, згадала про випадок, який стався зі мною на дачі. як зараз бачу: летить іномарка і просто в посадку, де росли молоді деревця. все поламали, попсували. серед деревець була і маленька ялиночка, беззахисна і понівечена. підійшла я до неї і охнула; «як вони тебе! » зняла з верхівки велику гілку, вийняла сучок, що колов ялиночку, відвела вбік дві гілки, що затиснули її. сказала: «живи! »через тиждень знову прийшла подивитись на врятоване деревце. дивлюсь: стоїть ялинка в зеленому вбранні, вільно розкинула гілочки. і така весела, щаслива, що й мені захотілось посміхнутись.що не кажіть, а добрі справи прикрашають життя людини!