Що росповидае шевченко в верши заповит

читаючи вірш "заповіт", який був написаний великим кобзарем, починаєш розуміти, як поет ставився до своєї батьківщини, як переживав за її сучасне і сподівався на краще майбутнє. саме такий твір міг з'явитися тоді, коли поет відчував себе смертельно хворим. кожна людина, яка проходить шлях через очищення хворобою або навіть смертю, ставить перед собою питання: що залишиться після мене? як будуть згадувати нащадки моє надбання, чи знадобляться мої думки, мрії поколінню прийдешньому? в багатьох своїх творах поет закликав земляків боротися за волю, рідну україну, але саме в цьому вірші слова автора звучать полум'яним гаслом: "поховайте та " нове життя уособлюється з новою вільною сім'єю, з братерськими почуттями і світлим майбутнім українського народу. але спочатку потрібно всім встати на боротьбу за вільне життя пліч-о-пліч: "кайдани порвіте і вражою злою кров'ю волю окропіте".

а далі інтонація поета змінюється і стає печальною, тому що він прохає згадувати його в цій вільній сім'ї "незлим тихим словом".

поет з любов'ю описує навіть те місце, де хотів би бути похованим. рідний дніпро був згаданий невипадково, бо скільки дум прийшло до шевченка, коли поряд "реве та стогне дніпр ". сумно і страшно автору за рідну україну, де злидні і бідність співіснують з яскравою красою батьківщини.

але поет зміг перемогти свою хворобу і продовжити творити далі. твір назавжди залишився в серці українського народу, а до того ж став народною піснею. мине ще багато років до того часу, коли здійсняться мрії автора щодо вільної неньки україни. багато письменників і поетів будуть очікувати на цю годину. скільки творчої інтелігенції буде зіслано та розстріляно тільки за те, що писали і проголошували думки про незалежну україну! але цей час настав. зараз україна — вільна й незалежна, здійснилися мрії т. шевченка. а народ вшановує пам'ять кобзаря, згадує його добрим словом, навчає сучасне покоління любити й оберігати все те, що не зміг побачити оновленим наш прославлений поет. будемо вірні пам'яті поета, згадуймо про ті часи, коли він мріяв і заповідав нам бути однією вільною великою родиною.

Після довгого літнього часу на відпочинок, першого дня у школі зустрілися дві подруги Аня і Людмила. І зав"язалася в них розмова :

- Привіт, Ане ! - мовила Людмилка.

- Привіт , Людмилко !- відповіла Аня.

- Ти така засмагла, Ане! Ти , мабуть, десь відпочивала цим літом?

- Так, це й дійсно так. Я була на морі, у чудовому місті Херсон. У мене повно нових вражень ! Я вперше, цього літа, побувала в тому мальовничому місці, побачила тутешнє море. Ще, я була  в аквапарку, де каталася на різних водних атракціонах . Я засмагала та купалася. Мені дуже сподобався мій відпочинок на морі цього року!

- Так , дійсно , у тебя було чудове літо!

- Так, це дійсно так! А як пройшло у тебе літо , Людмилко ?, -запитала Аня.

- Цього року, Я нікуди не їздила, проте моє літо видалося чудовим! Кожного дня я купалася у нас на ставку та грала у різні ігри зі своїми друзями. На кінець літа, я повторювала вивчений матеріал та готувалася до школи.

- Я рада , що у нас обоїх гарно пройшло літо. Добре, бувай, зустрінемось .

- Гаразд, бувай!

Удачи если что както скороти я старался.