Цитати до образу михайлика твір: гусі,лебеді летять

— а котрий тут безчобітько?

— це я! — вискочив з-за парти, де сиділи мої однокласники.

— хто це ти? — наче не пізнавав мене батько.

— син панасів! — бадьоро відповів я.

— тоді лови! — батько кидає мені справжнісінького бублика. я підстрибую, перехоплюю гостинця й радію, що він навіть із маком.

— ви на ярмарку були? — питаюся, шкодуючи їсти бублик.

— на ярмарку.

— і щось купили?

— і щось купили! — весело й змовницьки підморгнув мені батько, а з його брови закапав розталий сніг. — ось дивись! — він потрусив киреєю й на підлогу впали справжнісінькі чоботята.

я спочатку остовпів, поглянув на чоботята, далі на батька й знову на чоботята, що пахли морозом, смолою та воском.

— це мені? — запитав я тихо-тихо.

— а кому ж? — засміявся батько. — узувайся, сину.

я підхопив чоботята, підняв їх угору, і вони блиснули срібними підківками.

і мені згадалися дідові слова: «будеш іти межи люди й вибивати і»