Вірш г.мороза забута мова матиринська

Материнська мовабурхлива, як життя, ти - рідна мово, зовеш і мелодійністю чаруєш. немов метелик, на вогонь лечу я в гарячі і палкі обійми слова. від тебе вже не можу відірватись,- сильнішої від тебе не існує… моє ти серце, кров, яка вирує, аби клітинку кожну напувати. без слова неможливе існування. із перших днів буття явилось слово, а з нього народилась рідна мова, і це не просто засіб спілкування. вона - душа народу, чиста й мудра, жива як люди, що її створили, це пісня мами й перший крик дитини, історія, традиції, культура. о мово, багатостраждальна мово! яких лихих годин ти зазнавала: твоїх співців у тюрмах катували,- народ, закоханий у рідне слово. немов весна, щораз встає в обнові квітує, і не вмре уже ніколи, не стихне, не зів'яне у покорі моя кохана материнська мова! не згасне хай повік вогонь любові, і щастя, й гордості, що є ще люди і той народ, що не посмів забути красу співучої своєї мови.

Полковник Шрам

Объяснение: