Риси характеру михайлика "гуси- лебедi летять" з прикладом, будь ласка

«хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі». «а ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. ї люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка. …люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. і люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. і люблю восени по коліна ходити в листві. коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки». «я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом», «та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити ін­шим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха… і вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову». «я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запо­» «вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до шко­ли, наче ошпарений. напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався». мар’яна —> михайлику: «і вчися… та так учися, щоб усі знали, які-томужицькі діти. хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. були бидлом, а тепер — зась! »

джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Вкниге шолохова " судьба человека"   герои не совершают подвигов , в прямом смысле этого слова. каждый день обычного солдата - это подвиг. идти на смерть ради людей, разве это не подвиг? главный герой а. соколов столько понёс утрат в этой страшной войне. остался совсем один, но он берёт на воспитание мальчика - сироту, это ли не подвиг. больше всего меня поразил эпизод в церкви, когда перед соколовым встал нравственный выбор: смерть предателя или жизни многих людей. соколов переживал и думал потом об этом , успокаивая себя лишь тем, что предатель иной участи не достоин. убийство - это конечно грех, но не во время, когда " смерть идёт по нашей земле" возможно и этот поступок кто то расценит как подвиг. сердце сжимается, когда читаешь эпизоды, наши солдаты в плену, что им приходилось переживать: унижения, оскорбления, пытки..каждый солдат - герой! и каждый прожитый им день в конц. лагере - подвиг! люди выходили из лагерей и снова шли в бой!