Як виникла східнослов'янська писемність

проблема виникнення та походження слов’янської писемності становить значні труднощі через відсутність достатньої кількості джерел, що нерідко суперечать одне одному, а також тому, що до нас дійшли дві слов’янські абетки – кирилиця та глаголиця.

широкої популярності набуло переконання, що слов’янська писемність виникла одразу, так би мовити "одним махом” у 862 р. внаслідок спрямованої діяльності великих слов’янських просвітників костянтина (кирила) і методія. на русь грамотність потрапила ще пізніше – після релігійної реформи володимира 988 р. з болгарії в цілком сформованому й усталеному вигляді. проте ці дві тези не відпові дійсності і не витримують жодної критики. насправді слов’янська писемність виникла задовго до ix ст. і на часи кирила і методія пройшла тривалий і складний шлях розвитку. те, що слов’яни знали писемність до володимира великого сумніву не підлягає. про це давно заявлено в дослідницькій літературі з посиланням безпосередньо на джерела. найдостовірнішими мабуть тексти русько-візантійських договорів, укладених в 860, 874, 944, 971рр.[1] важливою проблемою э хронологія , зокрема, визначення часу підписання двох перших угод. в третій редакції "повісті временних літ” вони перенесені на 907 та 911 рр., тобто на час князювання олега. але в дійсності маємо справу з явною фальсифікацією. реально перший договір був укладений у 860-863рр., а другий – 874 року; отже за часів аскольда[2].

Во-первых я так понимаю это слово опричнина. иван iv грозный поделил государство на земщину и опрчнину. в опрчнину были включены самые богаты территории руси и они должны были обеспечивать нужды царя и его войска ( простых людей на эту землю не пускали ). также было создано опричное войско, которое уничтожало всех, кто были против политики ивана грозного. однако в 1571 крымский хан дивлет-гирей с армией прорвался к москве и сжёг её, что показало бесполезность опричного войска и вся эта система была почти сразу , однако за такой короткий срок она произвела в стране хаос и разруху, более 75% пахотных земель было заброшено. расхлёбывать последствия опричнины пришлось последующим правителям, кстати одна из причин смуты xviii века была как раз опричнина, а точнее нанесённый ею вред государству.