Написать сочинение на тему выпадак из житя

я ще довго пам’ятатиму ту мить, коли вперше зробив крок на шкільному подвір’ї. старша сестра, яка на той час вже була школяркою, часто розповідала мені про школу, свою першу вчительку, уроки. вона розказувала скільки нового та цікавого їм розповідає поважна та спокійна марія іванівна, як учні чемно та старанно виконують різні завдання, а   на перервах весело та дружно грають усілякі ігри. ще тоді мене вабили ці шкільні історії і я, ще зовсім маленький, часто уявляв собі як піду в перший клас.

і ось настала ця хвилююча мить. вже кілька днів до того мама з сестрою перевіряли чи добре я вивчив свій віршик, який я мав розказати на святковій шкільній лінійці, вибирали мені сорочку, готували шкільну форму та мій перший портфелик. я вже дуже довго чекав цієї миті, тому багато уявляв ранок першого вересня. і він наступив… мене розбудила сестричка і сказала, що пора готуватися до школи. як же я зрадів! одразу побіг збиратися, щоб не запізнитися на перший в своєму житті урок. я швиденько одягнувся, поснідав, взяв портфель і ми з сім’єю попрямували на урочисту лінійку.

моє хвилювання збільшувалося з кожним кроком, і коли ми переступили шкільний поріг, мої дитячі емоції зашкалювали. все здавалося таким великим і незрозумілим. «а де ж ті уроки і веселощі про які мені розповідала іринка? », – перше про що я подумав. однак всі емоції вщухли, коли до мене підійшла і взяла за руку моя перша вчителька. така врівноважена, сердечна та спокійна, вона одразу викликала в мене хороше враження і я зрозумів, що вона впевнено поведе мене в світ шкільного життя.

Ярким примером переплетения сатиры и юмора в одном произведении может служить рассказ «Смерть чиновника». Интересно отметить, что в этом рассказе находит своеобразное преломление традиционная для русской литературы девятнад­цатого столетия тема «маленького человека». Но если, раскры­вая эту тему, предшественники Чехова Пушкин, Гоголь, Досто­евский и другие стремились вызвать у читателя сочувствие к своему герою, то Чехов снижает этот образ, подчеркивая, что «малость» его персонажа определяется полным отсутствием у него чувства собственного достоинства. Некий мелкий чиновник Червяков (уже говорящая фами­лия указывает на отношение к нему автора) случайно чихнул в театре на лысину генералу. Тому, конечно, радости это не дос­тавило, но он понимал, что неумышленная оплошность может произойти с любым человеком. И не придал значения случив­шемуся. Однако несчастный чиновник так перепугался, что стал одолевать генерала извинениями и настолько допек его, что тот выгнал назойливого посетителя. «В животе у Червякова что-то оторвалось. Ничего не видя, ничего не слыша, он попятился к двери, вышел на улицу и поплелся… Придя машинально домой, не снимая вицмундира, он лег на диван и… помер». Казалось бы, случилась трагедия. Погиб человек. Но у чи­тателя никакого траурного настроения не возникает. И сам автор указывает на свое малосочувственное отношение к пер­сонажу употреблением пренебрежительного словечка «помер» вместо «умер». Итак, в рассказе «Смерть чиновника» смешное и грустное неразрывно связаны друг с другом. В итоге возникает ситуа­ция, которую принято называть трагикомической. Умение ви­деть смешное в грустном и грустное в смешном — одна из от­личительных особенностей творческой манеры Антона Павло­вича Чехова.

Объяснение: