Твір мої роздуми над сторінками роману пушкіна євгеній онєгіна

пушкін у посвяті назвав твір *евгеній онегин* «вільним романом».   і справді, перше, що вражає кожного читача цього роману,— свобода. вона відчувається в усьому. вірші роману легкі, невимушені, наче автор зовсім не докладав зусиль, щоб створити їх. а між тим, роман — подвижницька праця, подвиг семи років. яка складається з тисяч віршових рядків, вийшла напрочуд легкою і вишуканою. у романі «євгеній онєгін» представлені всі рівні російського життя: тут і вищий світ петербурга, і дворяни-самітники, і провінційне товариство, і кріпаки ленських, і громадське життя (театр, ), і приватний, сімейний побут, і народні гадання, і «золота молодь», і селянин, що їде до міста, і різноманітні картини природи. енциклопедичне охоплення російської дійсності стало можливим завдяки особливому прийому — наявності образу автора. автор-оповідач виступає в різних особах: він друг і хороший знайомий онєгіна, покровитель і захисник тетяни, поет, що експериментує з новими принципами зображення дійсності, він свідок подій, що відбуваються в романі. образ автора сприяє розширенню часових і просторових меж роману, створює атмосферу вільної сюжетної та композиційної активності. автор звертається до читачів, скеровує їхню увагу, пояснює події, тобто налагоджує взаємодію автора й читача. іноді автор, як політик, звертає увагу на причину розорення поміщиків, збіднення селян. розуміє, що не можна старими вийти з економічної кризи, розмірковує про демократизм заходу. його цікавить і стан сучасної йому освіти, і доля жінки в суспільстві. автор не скутий заданою темою, він вільний у своїх роздумах і тому є цікавим співрозмовником. онєгін — характер індивідуальний. розкрити саме індивідуальність онєгіна пушкіну є принцип контрасту. онєгін не тільки протиставляється «світу», але й героям, близьким до нього,— ленському, тетяні. на принципі контрасту будував пушкін і образ тетяни. романом «євгеній онєгін» розпочався процес розквіту російської літератури, який вивів її на чільне місце у світовому літературному процесі. проблема, яку поставив пушкін у романі,— людина й сучасність, «герой сучасності» — стане однією з провідних у російській літературі хіх століття.

Среди действующих лиц романа есть две фигуры: императрица екатерина и пугачев. екатерина появляется только в конце романа как лицо эпизодическое, и ее образ не раскрыт до конца. более широко и реалистично раскрыт образ пугачева. пугачев впервые появляется перед нами в главе ii романа в роли случайного дорожного спутника гринева. его хладнокровие и уменье ориентироваться в обстановке спасают гринева во время бурана. эта же глава знакомит нас с внешностью и народным языком пугачева. во второй части романа судьба снова сталкивает с ним гринева. пугачев умеет платить добром за услугу, оказанную ему когда-то: он избавляет гринева от смерти, отпускает его на свободу и спасти марью ивановну. пугачев держит себя с гриневым просто и великодушно, хотя гринев и не скрывает, что считает его самозванцем (гл. viii]. восстание пугачева для гринева - «бунт, бессмысленный и беспощадный». тем не менее симпатия к вождю восстания заставляет петра андреевича позже сожалеть о его казни.