Іть будь ласка. пливи у/в бік лісу; богдан і/й марія; ось і/й гості; ольга і/й павло; ранок у/вдома; бути у/в гарній формі; і/й знову дощі; оксана і/й не знала; ракета і/й супутник; ти і/й яну покликав; енергія у/в твоєму тілі; еге ж, і/й освіта вища; скинь у/в твіттер; треба у/вчитися; елементи у/в таблиці; якось і/й їх запросимо.

пливи а бік лісу. богдан і марія. й знову дощі.оксана й не знала. ракета і супутник. ти і яну покликав. єнергія у твоєму тілі. скін в твіттер. треба вчитися. єлементи в таблиці. якось і їх запросто.

Пливли у бiк лiсу, богдан i марiя, ось i гостi, ольга й павло, ранок вдома, оксана й не знала, ракета i супутник, ти i яну покликав, енергiя у твоему тiлi, еге ж, й освiта вища, скинь у твiттер, треба вчитися, елементи в таблицi, якось i ïх запросимо. (извиняюсь за ошибки, на клавиатуре делала)

Жила колись на україні одна родина. чоловік козакував при потребі, а відтак сіяв на зимівнику хліб. жінка була йому до і і доглядала за дітьми, бо було за ким. дав їм бог п’ятеро синів і одну дочку. зіп’ялися на ноги господарі, добралися до якогось там достатку. милувалися у вільну хвилину обоє своєю донечкою-писанкою і синами-соколами. обминало їх обійстя нещастя, бо хатина ховалася у глибокому байраку та й гострі шаблі й стріли батька та його синів завжди були на сторожі. та людське щастя у руках божих… настали на україні важкі часи і вороги віднайшли той щасливий зимівник та й взялися до грабунку. стали проти ворогів батько з синами, але сила солому ломить: сміливих козаків постріляли і порізали. кинулися кати до хати та на їхній дорозі стала мати із самострілом. поклала кулею зайд, а сама впала на порозі рідної хати. тіла козачі вороги потягли із собою кудись, а маму донечка поховала у саду. і сталося виросло на тому місці деревце, яке навесні зацвіло пишним білим цвітом, а літом налилося червоними , схожими на краплини крові. милувалася дівчина-сиротина цвітом деревця, а як спробувала смачних ягід, то враз заснула. і сниться їй те деревце , що з нього вийшла постать матері, стала біля неї і каже: – видиш ня, донечко? – шепотіли люблячі уста. – вишня, доню? з того часу те деревце називають вишнею. а що великою є душа кожної матері, то краплини-ягоди в неї великі та соковиті.