Вітальний лист на честь драматурга миколи куліша

микола гурович куліш прожив лише 44 роки, але назавжди залишився у пам'яті  українського народу як талановитий  письменник, драматург і режисер, активний громадський діяч, газетяр і педагог-новатор. важко навіть уявити, що б він ще міг встигнути зробити у своєму житті, якби не став жертвою сталінського терору.

життя миколи куліша було складним з самого дитинства. він рано втратив батьків, але був дуже здібним і старанно вчився. за часів першої світової, коли микола куліш зібрався навчатився у новоросійського університеті, він був мобілізований до царської армії, і в 1915 році був тяжко поранений під смоленськом. у 1934 році його, вже знаного діяча культури, звинуватили у буржуазному націоналізмі, засудили до 10 років ув'язнення та через три роки розстріляли на соловках. 

але, незважаючи на всі труднощі, що випали на його долю, і те, що його життя припало на дуже скадні часи, микола куліш встиг дуже багато - завдяки своїй обдарованості, цілеспрямованості, наполегливості та працьовитості. зі свого не дуже довгого життя він присвятив літературній діяльності майже 30 років, бо писав з ранньої юності. 

український народ ніколи не забуде миколу куліша. його ім'ям названі вулиці у каховці та дніпрі, а також один з перших річкових теплоходів на підводних крилах. херсонський обласний академічний музично-драматичний театр носить ім'я миколи куліша. його п'єси досі йдуть у театрах, а люди читають його твори, ві належне таланту цієї видатної людини. 

Саме цей вірш можна вважати зразком романтичної поезії. через образи природи автор передає свої почуття. ніколи не зустрітися кедру і пальмі, ніколи не бути поету зі своєю коханою. здавалось би, ми читаємо про звичайні події з життя людини. але звичайне любовне розчарування переростає в трагедію самотності людини в бездуховному міщанському і. перед нами постають образи-символи самотності.