Провідміняти слова м'яч , стіл , зошит

Називний         стіл

родовий стола́, сто́лу  

давальний столу́,

знахідний стіл

орудний столо́м

місцевий на/у столі́, по столу́

кличний столе

2.називний м'яч

родовий м'яча́

давальний м'ячу́,

знахідний м'яч

орудний м'яче́м

місцевий на/у м'ячі́,

кличний м'я́чу*

3.називний зо́шит

родовий зо́шита

давальний зо́шиту, зо́шитові

знахідний зо́шит

орудний зо́шитом

місцевий на/у зо́шиті

кличний зо́шите*

Хто з нас не любить цікаві і веселі пригоди? а якщо ці пригоди описані в лі­тературі — це ще цікавіше. особливо коли їх герой — дотепний барон мюнхгаузен. його оповіді дуже веселі і незвичайні. автор «пригод барона мюнхгаузена» рудольф еріх распе зміг поєднати в оповіданнях реальне і фантастичне. кожна історія знаменитого кавалериста цікава і захоплююча. згадаймо хоча б оповідання «кінь на дзвіниці», коли герой приїхав до росії взимку і прив’язав коня до маленького стовпчика і заснув. а коли прокинувся, то побачив, що кінь висить па вершечку дзвіниці. вночі почалася відлига, розтанув сніг, а стовпчик цей був вершечком дзвіниці. хіба могло таке статися? ми розуміємо, що ні. але так ці­каво читати й уявляти незвичайні події, коли все закінчується дуже добре. кінь часто з’являється в розповідях мюнхгаузена. наприклад, він гарцює серед чашок і чарок на столі, не розбивши жодної. його задню частину відтя- ііи брамою турки, тому тварина не може напитися, бо вода виливається ззаду. і шову пригода закінчується напрочуд дивно: військовий лікар зшив обидві половини тварини, і вони зрослися. а яка цікава розповідь проте, як мюнхгаузея иконки себе за кіску і витягнув із болота разом з конем! і ми віримо цим оповіданням, з великою охотою перечитуємо їх і сміємося, найцікавіше те, що за часів написання книги справді жив реальний барол мюнхгаузен. він не дуже радів своїй славі, бо його маєток став приваблювати цікавих. а земляки барона дуже раділи цьому. вони навіть перетворили його дім на музей на честь літературного героя. у музеї зберігалося чимало цінних речей, що належали баронові. усі прагнули потрапити до музею і подивитися на релік* вії головного героя. що ж так приваблює нас, звичайних читачів, у цих неймовірних пригодах* хіба ми самі не фантазуємо про щось незвичайне, хіба не уявляємо себе героямия ми можемо уявити себе і на ядрі, і в череві великої риби, і на півночі, де сто« ять жахливі морози. наша фантазія занесе нас будь-куди. але для цього потрібно мати таку ж багату фантазію, вміння знаходити вихід із будь-якої ситуації, як головний герой «» — барон мюнхгаузен. кожен може знайти в цих опо»1 віданнях щось захоплююче, цікаве, чарівне і водночас повчальне і дуже смішне. тому ця книга стала однією з найпопулярніших у світовій літературі.