Друзі! іть написати кілька творчих речень, на тему "наголос - душа слова" мені потрібні кілька речень (5-6) дуже дякую))

душа слова - то   його сутність, як і у всіх живих чи навіть неживих предметів.   наголос - це душа слова, бо від нього змінюється все його значення. слова, що пишуться однаково, мають різні значення та наголос, відносять до групи омонімів. наприклад, радій - то хімічний елемент, а радій - дієслово наказового способу. чи атлас, який ти несеш в школу або до портного, залежно від наголоса.  

Зима як чудово на прогулянці в зимовому лісі! все навкруги біле, вкрите пухнастим м'яким снігом. на гілках дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снігу, схожі на шапки. всі гілки схилилися під вагою снігу. коли сніг падає з дерева, гілка розпрямляється. небо чисте, блакитне. на сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш. мороз. сніг вискрипує і хрумає під ногами. якщо взяти в руки трохи снігу і уважно роздивитися, то кожна сніжинка — як витвір мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці крихітні ажурні зірочки. дерева вкриті не тільки снігом, на гілках — іній і паморозь.  весна ще зовсім недавно сонечку було важко дотягнутися до землі крізь волохат..сіро-сині, неначе брудні, вологі хмари. ще зовсім недавно біліли подвір'я сріблястим снігом. а сьогодні біліють своїм святковим вбранням вишеньки і яблуньки, грушки й сливки, неначе наречені. а красені-каштани у відповідь на сліпучо-білий, такий чистий цвіт «дівчат» викинули свої свічечки-пірамідки з жовто-червоною облямівкою. та й берізка цієї весни майже не відстає від найновіших тенденцій моди: у неї цьогосезонна сукня із жовто-зеленого бісеру, що нагадує різної довжини сережки, які кокетливо звисають або , коли їх, ніби ненавмисно, займає вітер-пустун. черемха знову буяє цвітом і пахощами, які ні з якими іншими не сплутаєш.. літо схід сонця влітку ранній. від дотику сонячних променів пробуджується природа: весело щебечуть птахи, листя розвертає до сонця свої долоні, радісно пурхають яскраві метелики, починають роботу мурахи, жучки. плоди покриваються рум’янцем від зіткнення з теплими й ласкавими променями. і трави, живляться земними соками, набирають силу, піднімаються до сонця. до середини дня сонце зависає в зеніті, повітря розжарюється. до вечора жар спадає. сонечко утомилося й іде, поступається місцем ранньому місяцю. потім до нього поступово приєднуються перші зірки, небо стає темніше, глибше. легкий вітерець заколисує листя до завтрашнього світанку, птахи й денні метелики, жучки й мурахи ховаються, а на зміну їм вилітають нічні метелики й комарі.  осінь веселе літо згасло. вересень зробився повноправним господарем у природі. незвично холодно стає вранці й уночі. лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. усюди відчувається прохолодний подих осені. сіре небо все частіше затягають низькі хмари. сіється дрібний дощ. ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині