Будь-який твір за твором «майстер і маргаріта»

я вважаю, що в нашому житті нічого не відбувається «просто так». будь-яка зустріч, подія, будь-який випадок і навіть помилка, все примушує нас над чимось задуматися, дає нам якісь сили або просто спонукає нас дивитися на речі по-іншому. слід у нашому житті може залишити і така несуттєва на перший погляд, але вкрай необхідна для будь-якої людини річ, як книга.

на сьогодні я прочитала достатню кількість цікавих і не дуже книг, але серед усього різноманіття творів найбільш усього мене вразив роман михайла булгакова «майстер і маргарита». на мій погляд, у цьому творі існує дві сюжетні лінії – історія кохання головних героїв роману і опис життя представників різних верств населення тогочасної москви. найбільш усього в романі мені історія кохання майстра і маргарити, історія двох звичайних людей, які на шляху до спільного щастя знайшли в собі сили подолати безліч перешкод. мені здається, що прикладом для сучасних жінок може бути саме головна героїня роману – маргарита. адже саме вона підтримувала свого майстра, до кінця боролася за їхнє спільне майбутнє і вселяла надію коханого в себе.

найбільш усього мене вразило те, що лише заради однієї можливості щось дізнатися про долю свого коханого, маргарита погоджується відправитися на сатани і виконати там роль господині і королеви. відкинувши усі побоювання і страхи, заради кохання вона зв’язується з нечистою силою і стає відьмою. тільки завдяки старанням маргарити майстер визволився з клініки.

своїми вчинками заради кохання маргарита справила велике враження навіть на жорстокого сатану. за вірність і відданість воланд щедро нагороджує маргариту, повертаючи з попелу роман майстра і говорячи при цьому найзначнішу з усього твору фразу, яка давно стала відомим фразеологізмом: «рукописи не горять».

на мій погляд, в історії кохання майстра і маргарити саме маргарита грала головну роль, адже вона більше свого коханого переживала, вірила і боролася. і хоча її вчинки і її поведінка робить образ героїні декілька ідеальним, але саме через маргариту м. булгаков хотів показати читачам, що щастя – це зовсім не подарунок і кожен з нас повинен боротися за те, щоб бути щасливим. досить часто люди опускають руки вже тоді, коли щастя дуже близько – достатньо прикласти зовсім трошки зусиль і ось воно – щастя. тай це зрозуміло, адже останні кроки до щастя найважчі, і доказом цього може бути сам майстер. він перший здався у боротьбі за своє щастя і вже втратив віру на ще одну зустріч з коханою маргаритою. а ось героїня виявилася сильнішою і тому отримала все, у що вірила і до чого прагнула, все, що бажала.

прочитавши роман, я надовго замислилася: «а чи знайшла б я у собі сили так, як маргарита, піти слід за своїм коханим і пожертвувати заради нього своїм життям? ». я не впевнена, що змогла б так само вчинити, але все ж сподіваюсь на це. але при цьому я вважаю, що кохана людина повинна бути достойною такої великої жертви.

сучасна жінка примушена не тільки вирішувати сімейні проблеми. досить часто вона отримує значні посади і керує чоловіками, стає до лав військових чи займається великим бізнесом. у той же час з’являється все більше чоловіків, які готові плисти за течією і ховатися за спини жінок. а де ж ті романтичні закохані, де ж ті захисники, де ж ті благородні лицарі? я впевнена, що вони все ж таки існують і сьогодні.

можливо, ці питання з’явилися від не досить гарного враження від майстра, адже він мене трішечки розчарував своєю нерішучістю і слабкодухістю.   я вважаю, що він сховався від проблем, злякався і навіть в чомусь зрадив маргариті. я впевнена, що боротися за своє щастя закохані повинні тільки разом, вони повинні долати разом будь-які перешкоди і йти до своєї мети рука об руку.

для мене роман «майстер і маргарита» м. булгакова став одним з найкращих творів, які я коли-небудь читала у своєму житті. і найбільш усього у цьому романі мене вразила саме оповідь про безмежне кохання маргарити до свого майстра, адже історія закоханих примусила мене замислитися над своїм життям і оцінити наше сьогодення. на мій погляд, саме такі твори не тільки читачам впевненості у собі, але й доводять, що кожен з нас спроможний на багато більше, ніж вважає сам – потрібно лише дуже цього захотіти.

казку "лис микита" написав і. франко. ця казка входить до його збірки "коли ще звірі говорили". у ній розповідається про лиса, який перекинувши на себе бочку олійної фарби синього кольору. згодом, прийшовши у рідний ліс представився творінням миколая чудотворця. він мені подобається своєю кмітливістю, вигадливістю, вмінням вийти із скрутного становища.