Твір у публіцистичному стилі "добро довго пам'ятається, а лихо ще довше". іть будь ! ("дякую", що ігноруєте моє прохання)

            якщо ми робимо людині добро, вона буде нам вдячна й можливо, нам у майбутньому. коли ми робимо людині лихо, вона до кінця життя буде це нам згадувати.

            чому ж такі речі трапляються в нашому житті? справа в тому, що стан, коли людині неприємно, набагато краще запам"ятовується, ніж стан, коли людині добре. можна припустити, що це пов"язано зокрема з фізичними відчуттями, які залишаються після вчинку, який зробила людина по відношенню до вас. що робить нас щасливими й радісними? жарт і ми сміємося, смачне морозиво, після якого лишається приємний, короткотривалий післясмак. ароматні, гарні квіти, які зів"януть за кілька днів. це - швидкоплинні речі, вони не затримаються разом з нами надовго. а що ж робить нас сумними, що змушує відчувати лихо? удар, після якого лишається синець, образливе слово, яке ми довго будемо носити в розумі та серці, плями на нашому одязі, які залишила інша людина. такі речі ніяк не хочуть виходити з пам"яті. з одного жарту ми не сміємося тричі. над горем ми можемо плакати довгі роки. так, нажаль, людина влаштована. лихо завжди лишає глибший слід. його завжди треба довго й ретельно "виганяти" зі свого розуму й думок.

                так, людина завжди довше буде пам"ятати лихо, від цього не втечеш. але можна з цим боротися, виховувати свою силу волі, не давати лихим "оселятися" в думках. всюди можна знайти гарні моменти, варто лиш спробувати.

сподіваюсь, що я встигла і змогла тобі ; ) успіхів, бажаю отримати гарну оцінку ; )

  - вибачте,а коли поїзд а453 прибуває до києва? –      о восьмій годині. –      з якої платформи він відходить,не знаєте? –      з другої –  скажіть,а  як пройти на цю платформу? –      ідіть зараз прямо,а потом звернете на ліво і побачите  підземний перехід.і пройдете на другу платформу через цей перехід.-   дякую вам,і за ! - рада .