Написать, усі прізвища та їх характеристики з повісті "незвичайні пригоди алі в країні недоладії".

коли побачила бабку, яка без крильця не літала, подумки по­жаліла її. на цей раз ще й зробила один добрий вчинок: пришила крильце, яке хтось недоробив, щоб бабка змогла полетіти. «і аля зрозуміла, що вперше у своєму житті довела справу до кінця», відчула, що «це дуже приємно — розпочату справу доводити до кінця». а потім закрутила гвинтик недокватирці та вилікувала її, попереду алю чекало багато інших дороблених справ. також ми бачимо, що аля смілива дівчинка, не побоялася проникнути у зачарований будинок недочеревика, де книга вказала їй шлях додому. коли виконувалися бажання, достатньо було загадати перенестися додому, та дівчинка не проказала цього. «бо перед очима раптом постав стурбований недоладько. вона згадала його слова й уя­вила, як він чекатиме її на пустирі десять, двадцять і всі сто років». тут проявилася вірність друзям, переживання за них, товариськість дівчинки. коли побачила несправедливість та жорстокість недорадника, боягузтво короля, вона обурюється : «а ви мовчите й дозволяєте йому робити такі жахливі ре­чі? ! ».

подробнее - на -

Моральні засади товаришування, дружби, любові, а також проблемистабільності шлюбу. ось най цікавіші питання етики! а тому, що в житті кожного будуть випадки пов’язані з цими питаннями.ось, наприклад, коли я навчалася у школі, то до мене ставилися не дуже добре.коли я заробляла позитивну оцінку, то найчастіше, зі мною із дітей ніхто не розмовляв, не хотів пограти у що-небудь. згодом, це все проходило і я якось забувала, але одного разу сталося дещо серйозніше. коли я в черговий раз отримала гарну оцінку, то мої однокласники почали поводитися зі мною агресивно, мені здалося, навіть жорстоко. вони кидалися в мене папірцями та ганчірками, якими витирали дошку, а також шматочками крейди, при цьому могли бути навіть образливі вигуки. а це в свою чергу призвело до закомплексованості.батьки перевели мене до іншої школи. там до мене ставилися дуже добре і мені здавалося це якось незвично, якщо чесно. я дуже швидко здружилася зі всіма новими однокласниками і була цим дуже задоволена.зараз я підтримую зв’язок з ними, з кимось більше, а з кимось менше. хоча, з часом, помічала негативні прояви до себе з боку подруги, з якою дружила давно. словом, з віком починаєш вбачати в людях не так багато хорошого, як думав завжди. вона відносилася до мене непогано, але щирості ніколи я не відчувала. я друзів тоді вже мала багато, а також близьких мені подружок, але з нею ми завжди були разом. і тут, коли роз’їхалися на навчання, вона про мене зовсім забула. я її познайомила з хлопцем, з яким вони зараз готуються до весілля ,водила її до різних веселих компаній, але мені навіть ніхто не подякував і не пояснив причини по якій відвернулися від мене.так, спочатку мені було дуже неприємно, але пізніше я почала розуміти, що мене просто використовували для свої потреб, от і все. на даний момент, я навіть задоволена тим, що в моєму житті сталася така своєрідна зрада в дружбі,тому що тепер можу оцінювати ситуації по-іншому, а також мати більш розширений погляд на нових знайомих.перечитуючи, то здається, що це не така вже і проблема. так,з араз для мене це б не виявилося проблемою,тому що я вже чітко розумію,що в школі в мене були просто товариші, а кого я вважала другом, то був просто приятель. тому що товаришування є міцнішими стосунками, ніж приятельські. це виражається в тому,що у товаришуванні виявляється потреба у досяганні певної спільної мети,спільної діяльності. а у приятелюванні немає спільного досягнення якихось цілей і вони легко можуть припинитися, зруйнуватися.дружба, на мою думку, буде виражатися тільки протягом усього життя й чим складніші будуть випробування,тим і краще буде помітно,хто дійсно являється твоїм другом. напевно, що у кожного було щось схоже між цими двома твердженнями. і я думаю, що кожен по-своєму переконався,хто такий приятель, а хто товариш. можливо, по-різному або, навіть, пізно, але все одно в кінці ми виявляємо результат, яким би він не був неприємним. мені здається на підставі таких, можливо, і мінімально неприємних ситуацій починає вироблятися страх до подальших «зрад».також вплив буде і на майбутнє сімейне життя. я вважаю, якщо не будуть вирішені проблеми на рахунок друзів та відносин з оточуючими, то знайти кохану людину та жити з нею буде таки важко. тому що через сім’ю відбувається зміна поколінь, виховання, первинна соціалізація людини, досягнення певної громадянської зрілості. тобто люди мають повністю один одному морально,фізично,психологічно,матеріально і бути морально відповідальними. звичайно, поведінка людей різна,навіть у елементарно простих ситуаціях. з віком починаєш вбачати всі ці нюанси і розуміти,що зміни в нашій країні також сприяють на гуманізацію стосунків. проте, ми повинні намагатися бути більш сприятливими до оточуючих, знаходити спільну мову та інтереси,не боятися,що можуть сприйняти тебе не так,як би хотілося.ми повинні пам’ятати, що добро завжди повертається добром. а от коли відповідаєш злом на зло, то хорошого не чекай. так, може бути ряд невдач, який зіпсує все,на що надіявся. та коли дійсно хочеш чогось досягти, то обов’язково дійдеш до своєї мети, от тільки слід знати, що потрібно йти чесним шляхом. якщо будеш невпевненим,повільним та матимеш слабку силу волі,то ніколи не досягнеш успіху. я думаю,що це золоте правило.особисто я ним почала користуватися після того, як перейшла до іншої школи. так, згодна, що можливо я просто не вбачала певної сутності у поведінці оточуючих мною людей,на щось не звертала уваги (як, наприклад,на відношення моєї подруги), але я чітко собі дала знати, що ніколи більше не дозволю ображати себе та своїх близьких. буду намагатися ставити перед собою і для майбутнього. буду морально чесною людиною. буду гуманною,а також матиму правильний моральний вибір.наостанок хочеться зробити такий висновок : які б не траплялися незгоди та несправедливості, потрібно залишатися людиною – доброю, чесною, відвертою, дружньою та справедливою.