Зачем евреи начали осаждать иерихон

палестина, израиль, иудея, идумея

первыми людьми на территории палестины были эректусы, которые жили на берегу реки иордан ещё 750 тыс. лет до н. э. и уже умели добывать огонь[1]. во времена среднего палеолита здесь жили неандертальцы, чьи останки найдены в пещерах горы кармель. в эпоху мезолита сюда переселяются племена натуфийской культуры. около 9 тысяч лет назад здесь был построен иерихон. на смену натуфийцам пришла тахунийская культура докерамического неолита (viii тыс. до н. сменившаяся ярмукской культурой (vi тыс. до н.

ханаан

основная статья: ханаан

в iv тыс. до н. э. на основе метисации кочевых семитских и местных прото-хурритских племен формируется гасульский период раннего ханаана (iv тыс. до н. ханаанский период продолжается 2 тыс. лет до вторжения протоеврейских племен[2]. некоторое время палестина принадлежала древнему египту, важным форпостом которого являлся город лахиш. в xviii веке до н. э. палестина испытала нашествие гиксосов. в xii веке до н. э. в ханаане поселяются филистимляне, давшие название приморской части страны (регион сектора газа вплоть до ашдода, гата и экрона) в еврейских источниках (самоназвание неизвестно) (палестина: страна филистимлян).[3]

это было первое место из зверства после того, как они сбежали обворовав египет люди которого им спасли жизнь от голодной смерти. иерихон это начало мирового геноцида лиц библейской национальности против людства. и естественно сказано его не восстанавливать чтоб искусственно поддержать статус того, что их бог самый умный сильный.

Якось п’ять тисяч рокiв тому...

Трипільська культура, що була розповсюджена на території України в VI—III тис. до н.е, овiяна загадками. Вчені досі точно не можуть сказати, звідки вона взялася і куди поділася. Дуже багато таємниць трипільці взяли з собою в небуття. І тепер археологи намагаються з’ясувати цей феномен.

Вона стала апогеєм розвитку людства періоду енеоліту. Це була справжня культура, яка випередила свій час. Трипільці за своєю діяльністю були землеробами і справжніми майстрами з обробки землі. Також вони мали високо розвинуту систему містобудування. Їх містоустрій досі дивує археологів усього світу.

Більша частина трипільських поселень зосередилася на території сучасної України, а її основним осередком стала Черкаська область. Тут розташовуються 11 поселень, iз яких найбільші — це «Тальянки», «Доброводи», «Чичиркозівка» та «Майданицьке». Усі ці об’єкти перебувають під опікою Державного історико-культурного заповідника «Трипільська культура», що розташований у селищі Легедзине.

Цей музей-заповідник унікальний. У його фондах зберігаються автентичні пам’ятки, яким понад 5 тисяч років. На базі заповідника функціонує археологічна експедиція.

Музей розташований у мальовничому куточку Центральної України, серед зелених пагорбів і круч Черкащини, де колись народився та жив великий Кобзар. У фондах музею зберігається одна з найбільших в Україні колекцій кераміки. Аби розмістити все, не вистачає фінансування. «Потрібні виставкові вітрини, освітлення», — говорить директор музею-заповідника Владислав Чабанюк.

Біля музею розташувалися мальовничі мазанки, оздоблені в традиціях трипільського живопису. Відвідувачі можуть потрапити всередину, відчути атмосферу і справжній трипільський дух, який насправді панує в цьому місці.

Офіційно музей-заповідник функціонує з липня 2003 року. Але археологічні роботи ведуть тут із 1981 року. Започаткував їх український археолог Володимир Круц. І за 35 років діяльності вченим удалося дослідити 49 жител. Проте їх загальна кількість сягає близько 2700 одиниць. І це лише в Тальянках. «Тому роботи тут вистачить не на одне покоління. Треба дочекатися, поки з’явиться обладнання, за до якого можна буде зробити комплексний аналіз матеріалів. Поки його ще не існує», — зауважує голова археологічної екпедиції заповідника Олексій Корвін-Піотровський.

Щороку сюди, на Черкащину, з’їжджаються студенти історичних та педагогічних університетів. «Студентам ми можемо виділити лише невеличкий обсяг роботи, адже вона потребує надзвичайної прискіпливості: один неохайний рух, і матеріал буде пошкоджено... Ця копiтка робота — це також внесок у науку» — зауважує пан Корвін-Піотровський. Таким чином студенти багатьох українських вишів Києва, Черкащини, Кіровограда мають змогу практикуватися в археологічній роботі.

До речі, для дослідження культурного шару привозили магнітометр із Великобританії. Саме той, котрим досліджували місцевість біля Стоунхенджу. Для того аби зрозуміти, де знімати культурний шар, потрібно зробити магнітну зйомку, де буде видно об’єкти, сховані під землею.

«Коли працюєш із землею, стаєш землезалежним», — діляться науковці. Саме тому ця місцевість не відпускає вчених зi своїх історичних обіймів.