Напишите ответ к вопросу . що найбільше цінуе у поезії леся українка? )

вообщем она была целенаправленным человеком,писала стихи с болезнью,писала в основном о природе украины,о своем заболевании,грустила,показывала,что не нужно падать духом (например как в стихе "прийшла весна"),писала в самых разнообразных жанрах: поэзии, лирике, эпосе, драме, прозе, публицистике. творческий метод украинки более близок к романтизму, чем к реализму, но в основе он резко отличался от метода декадентствовавших украинских неоромантиков.

Епіграф:   спробуй один раз політ, і твої очі навічно будуть спрямовані в небо. одного разу там побувавши, на все життя ти приречений тужити про нього. (леонардо да вінчі) на шляху кожного з нас виникають свої проблеми, негаразди, коли здається, що життя скінчилося, що далі нема сенсу йти. це, нажаль, не рідке явище у нашому світі. а скільки людей просто здалися, не намагаючись зробити хоча б щось! я вважаю, це велика помилка! завжди потрібно боротися з труднощами та пам'ятати: їх можна перемогти! так, це важко, але якщо дійсно прагнути дістатися зірок, усе буде гаразд.  на мою думку, найважче у таких ситуаціях змусити себе до боротьби, адже  зазвичай нашу сумніви, лінощі, думки про те, що ми й так останні (а тому нема сенсу витрачати свої сили), дуже заважають нам. через це ми ладні покинути навіть найпотаємнішу мрію, просто складаємо руки. я вважаю, цього робити ніколи не можна. щодо мене, я завжди згадую вислови: "якщо я , нічого краще не буде" та "якщо тобі важко, ти на вірному шляху". це трохи придає мені сили, а ще більше - мій внутрішній дух. у будь-яких екстримальних (і не лише) умовах потрібно випустити свою волю, дух у небо, тоді й ти підведешся до небес. так, це важко зробити, але потрібно привчити себе (це буде здаватися неможливим лише у перші декілька разів). варто пам'ятати, що будь-яка мрія, будь-який полет у небо виховують у нас стійкість, мужність, сміливість, є нам. я вважаю, що той, хто був одного разу подумки у небі, ніколи не зможе забути смаку перемоги, волі, а буде згадувати про цей час із задоволенням, намагатися повернутися туди. для таких людей межа - лише небо, лише вище нього вони ніколи не зможути стрибнути, зате там вони почувають себе впевненими, найкращими. небо може   дати велику силу.  для мене небо - якась недосяжна, на перший погляд,  мета. усі ми будуємо  якісь плани, яких намагаємося досягти будь-якою ціною. проте якщо зробити це, ступити на шлях самовдосконалення, досягнення певної мрії, ми відчуємо аромат, смак неба, перемоги, а після цього вже ніколи не зможемо бути такими, як раніше. люди, що досягли висоти, не дивляться вниз, на землю, а лише вгору та знають, що нічого неможливого немає, із усім можна впоратися, якщо захотіти. політ у небо робить будь-кого вільним, гарнім, увагу до себе. хоча я не згожен з думкою, що небо може зробити людину безсмертною. так, на духовному рівні це можліво, це до останнбої хвилини дивитися лише вгоду, не звертаючи уваги на інших, але на фізиологічному рівні це неможливо. коли мені кажуть про сміливість, політ у небо, я згадую про тих людей, тих льотчиків-випробувачів, які навіть після поразки не улюбленої справи. на мій погляд, це показує нам, що й ми, звичайнісінькі люди, не повинні покидати початої справи, якщо зробили помилку, варто пам'ятати: небо завжди вище, і до нього не так далеко. зате зробивши заплановану дію, ми отримаємо дещо більше, ніж час, або рани від падінь, ми отримаємо свіжість, почуття свободи, подих перемоги, прагнення до нових небес (а від них ми вже будемо не в змозу відмовитися). ось що найважливіше! отже, пам'ятайте, що варто дивитися вгору, прагнути до небес: це зробить вас сільнішими, наймогутнішими. і нехай "побачити небо - лише мить у мерехтливому, суєтному світі" (в. борисов), але ніхто і ніколи не зможе тебе розлучити з ним, а подумки ви постійно будете повертатися туди, де живуть лише найкращі з найкращих, де завжди тихо, затишно та чакають на вас.  прагніть до неба та перемагайте завжди!