Визначте дієприслівники. свій вибір арґументуйте вивченими правилами. запишіть речення, розкриваючи дужки, поставте потрібні розділові знаки. 1. ярославна (не)квапом (ступаючи, ступивши) з каменя на камінь пішла вздовж течії (до)низу і (не)(доходячи, дійшовши) до містка зупинилась (о. гончар). 2. комдив ліг спати (не)(роздягнувшись, роздягаючись) (г. тютюнник). 3. (не)(поспішаючи, поспішивши) кудись ховаються оста(н,нн)і шуми й гуки довгої літньої днини (с. васильченко). 4. жита зашамотіли (підіймаючи, підіймавши) (до)гори свої похилені колоски (панас мирний). 5. з дідівського кухля (ковтнувши, ковтаючи) води в далеке дитинство злітаю думками (м. ткач). 6. затр(е,и)мтіло зразу со(н,нн)е повітря, і зграї срібних звуків (не)(плутаючись, заплутавшись) полетіли яром далеко в степ (с. васильченко). 7. матроси ще довго розмовляли (згадуючи, згадавши) рідні степи, рідні річки, а журавлик (почуваючи, почувши), що нічого лихого йому (не)зроблять, заснув (о. іваненко). 8. щось крикнув до неї давид, сам (не)(чуючи, почувши) свого голосу, і ще вдарив по конях. і вже (не)оглядався, (не)чув, (не)бачив нічого (а. головко).

ярославна, неквапом ступаючи з каменя на камінь, пішла

вздовж течії донизу і, не дійшовши до містка зупинилась.

комдив ліг спати не роздягнувшись.

не поспішаючи кудись ховаються   останні шуми й гуки довгої літньої днини.

жита   зашамотіли, підіймаючи догори свої похилені колоски

з дідівського кухля, ковтнувши води, в далеке   дитинство злітаю думками.

затремтіло зразу сонне   повітря, і зграї срібних звуків не заплутавшись, полетіли яром   далеко в степ.

матроси ще довго розмовляли, згадуючи   рідні степи, рідні річки, а журавлик почувши, що   нічого лихого йому не зроблять, заснув.

щось крикнув до   неї давид, сам не почувши свого голосу, і ще вдарив по конях. і   вже не оглядався, не чув, не бачив нічого.

одного разу василько, іванко, сергійко та марійка вирішили піти у ліс, погуляти. 

ось вони прийшли. друзі взяли з собою пікнік та почали їсти. враз з кущів вилізли малятка - звірятка це зайчики - побігайчики, лисичка - сестричка та вовчик - братик, а ще зверху на гіллі сиділи пташки. 

сергійко взяв камінець і почав кидати у птахів, а марійка, іванко та василько почали скріз розкидувати сміття. звірі   це все бачили, а ж раптом зайчики кажуть:  

- чому ви розкидуєте сміття? вам що це подобається?

- хто це заговорив? - здивувалися діти.

- це ми, зайчики - побігайчики!

- чого вам треба? - запитав сергій.

- ми хочемо щоб ви перестали смітити! ви забрудняєте ліс! - так так! - підказала лисичка. - ми не хочемо усе своє життя жити в цьому бруді!

- ну добре! - сказали друзі та почали збиратися.

ось було б так, як би звірі могли говорити!                                                                                                                                                                                                                                                                   я старалась !