Климатические изменения в мезозойскую эру

Ослабление климатической зональности,движение материков,климат влажный и тёплый,горообразование.

На початку мезозойської ери вимерло багато деревовидних вищих спорових рослин, дуже поширених раніше, зникли амфібії-стегоцефали, не стало багатьох морських  безхребетних  —  трилобітів, чотирипроменевих коралів, гоніатитів тощо. натомість з'явилися  голонасінні  рослини:   гінкгові,  бенетити,  саговникові,  хвойні  та ін. на частку мезозою припадає близько 37% світових запасів  вугілля. основні скупчення мезозойського вугілля належать до відкладів юрської (16%) і крейдової (21%) систем. у північній півкулі, де зосереджені найбільші вугільні басейни цієї доби, вони розміщуються по обидва боки  тихого океану. у  північній америцінайважливіші родовища знаходяться у  скелястих горах  і на схилах  кордильєр. великими запасами виділяється буро-вугільний басейн на північному заході  сша  і в сусідніх районах  канади(альберта). вугленосні товщі крейди поширені також на  алясці  і островах  арктичного архіпелагу. головна область мезозойського вугленакопичення  — обширна північно-східна частина азії. вугленосні площі знаходяться в  росії,  монголії  і  китаї. наприкінці палеозойської ери завершуються великі горотворні рухи в земній корі, об'єднані під назвою  герцинських. вони зумовили різкі зміни фізико-ічних умов на землі, і в зв'язку з цим, значні зміни в складі органічного світу.

Обитают в северном полушарии от южного побережья аляски до калифорнии.макроцистис грушевидный выращивают на морских фермах (в калифорнии) как пищевой продукт, на удобрение, как энергетическое сырьё (для получения газа и других видов горючего). макроцистис также используется для получения солей альгиновой кислоты.