Синтаксичний розбір текста. ! винахідником кулькової ручки вважається журналіст з угорщини ласло біро, який у 1930-х роках використовував чорнильну ручку. під час письма чорнило часто розливалося, забруднюючи руки і написаний текст. одного разу, прийшовши в друкарню, біро звернув увагу, що друкарське чорнило не залишає плям. він спробував залити у свою ручку таке чорнило, але воно було занадто густим і забило перо, яке перестало писати. тоді ласло біро та його брат георгій вигадали конструкцію авторучки, яка мала наконечник у вигляді кульки. замість того, щоб вільно стікати з кінчика пера, липке й густе друкарське чорнило покривало кульку, яка рухалася по аркушу й залишала за собой чорнильну лінію.

ghjios mkdj ksueiucj ksjkfd

Український народ неможливо уявити собі без пісні. Пісня — це душа народу, його славна історія. Але пісень існує чимало. Фольклористи відзначають, що пісенна класика українського народу налічує більше 300 тисяч пісень. Обрядові, ліричні, соціально-побутові, історичні. Особливо цікаву сторінку українського фольклору становлять історичні пісні, які справили на мене велике враження. Читаючи їх, я наче гортав славні сторінки історії нашого великого, волелюбного народу. Улюбленими героями історичних пісень є козаки-запорожці — люди надзвичайної відваги, що мають у серці велику любов до Батьківщини. Немеркнучою славою покрили себе козаки — захисники Батьківщини — славний козак Байда — Дмитро Вишневенький, козак Морозенко, які, не шкодуючи свого життя, мужньо боронили свою Батьківщину від польських, турецьких та татарських загарбників. Обидва вони віддали своє молоде життя за нашу Вітчизну, народ. А "Пісня про Байду" летить через роки і століття, передається із покоління в покоління, і герой її зачищається для нас зразком мужності й відваги, лицарської доблесті й честі.

Багато історичних пісень вибивають славну історію українського народу в боротьбі проти польських панів. Прикладом цього може служити відома українська народна пісня "Ой Морозе, Морозенку", де розповідається про героїчну боротьбу наших козаків під проводом гетьмана Богдана Хмельницького проти панської Польщі. Головною силою у цій кровопролитній війні були козаки та селяни. Інколи союзниками козаків виступали й татари. Але часто траплялося, що колишні союзники переходили на бік поляків, а то й самі чинили грабіжницькі набіги на села й міста України. Козаки, звичайно, карали нападників, але в цих боях гинуло багато козаків. Так трапилось із загоном козаків, який очолював Морозенко.

Бились зранку козаченьки до ночі глухої.

Козаків лягло чимало, а татар — утроє.

Нерівними були сили: у цій кривавій січі був розбитий козачий загін, а самого Морозенка "замучили татари прокляті". Нелюдських тортур завдали Морозенку ці жорстокі варвари. "Вони його не стріляли, і на часті не рубали, тільки з нього, молодого, живцем серце виривали". Загинув славний син землі української. Та пам'ять про нього живе. Сум і туга лине від Савур-могили, де закатували Морозенка кляті вороги. А подвиг його є прикладом самовідданого служіння рідному краю, своїй землі.

Отже, українські народні історичні пісні — це глибока криниця, яка щедро дає нам знання про наш народ, його героїчну і водночас трагічну історію, через віки проносить пам'ять про загиблих героїв, вчить нас бути справжніми патріотами Батьківщини. Хай же ніколи не міліє ця чудесна криниця, даруючи все новим і новим поколінням красиві, чарівні, ніжні українські пісні.