Характеристика головних героїв джури козака шайки

дід кудьма – таємний вихователь вовків, наділений божим даром, книжник і цілитель, який знає таємниці минулого й майбутнього, людської душі й людської історії. він причетний до всього, що діється, й водночас не діє ніде, бо кожен має сам обирати й вибудовувати свою долю. та саме життя волхва кудьми автор ставить за приклад як своїм героям, так і читачам: «гарне життя прожив. важке й чисте. може спокійно дивитися в очі пращурам своїм».

дід кібчик основу його характеру складає внутрішня потреба повністю реалізувати себе на користь ближнім, передати накопичений за довге життя досвіт і мудрість, озвучує основні поєднуючі ідеї в творі та слугує своєрідним каталізатором дії (гуртує ватаги, знаходить місце для фортеці, вигадує всілякі військові хитрощі

демка дурна сила одним із головних образів повісті є й демко дурна сила, напрочуд сильний фізично та не надто метикуватий онук діда кібчика. демкова доля – це приклад того, що сили доброї людини можуть бути витрачені на марне та зле через її недосвідченість, і водночас вона засвідчує глибоку людяність і справедливість наших пращурів.

юзеф тишкевич служить двом хазяїнам: панові кобильському та татарському вельможі іслам – беку, навіть має його охоронний знак, наводить татар на українські села, продає татарам відомості про козаків, грабує та вбиває в плавнях одиноких добичників (з дозволу і покровительства пана кобильського), підступний і жорстокий, хитрий, скупий, ниций, брехливий дбає лише про власні інтереси. загинув, коли втікав з поля бою, від стріл татар .

санька і грицика

друзі-підлітки, які долею випадку вимушені шукати щастя поза рідним селом воронівкою. самостійні, наполегливі, сміливі, спостережливі, кмітливі, відчайдушні; володіють шаблею (дерев’яною), гарно на коні тримаються.

«ми не діти, – набурмосився грицик. – ми з лука вміємо стріляти, правда ж, саньку? і на шаблях б’ємося. і підкрадаємося так, що ніхто й не побачить». ставши на свій шлях, хлопці вже не мають вибору, бо кожний крок веде все далі й далі від узвичаєного мирного життя до сповненого тривог і дорослої відповідальності козакування.

Основным отличием сказа от сказки является роль рассказчика. в сказе он является свидетелем той , которую пересказывает слушателям. он все видел собственными глазами, хотя и не являлся персонажем или героем . в сказке речь ведется от третьего лица и рассказчик не играет никакой роли.сказ – это всегда импровизация, его сюжет и оттенки повествования могут меняться в зависимости от аудитории, ее настроения. также важно отношение сказителя к . вся она основана на его личном отношении к описанным событиям. в сказке нет личного мнения рассказчика, а есть лишь вывод, к которому должен прийти слушатель, или намек на него.в сказе важен язык, имитирующий разговорную речь, образную и богатую архаизмами и поговорками. в сказке художественная составляющая лексики особой роли не играет.