Про які події з життя т.шевченка йде мова? літній сад, 24 роки, 22 квітня, 1838,карл брюллов, 1840, "кобзар"

• літній сад:

під час так званих білих петербурзьких ночей шевченко ходив у літній сад і змальовував статуї. в одну із таких ночей побачив йо­го мистець з київщини іван сошенко. сошенко зацікавився своїм земляком, помітив у нього справжній малярський талант і вирішив опікуватися ним.

•22 квітня:

тараса викупили у пана енґельдардта карл брюллов та володимир жуковський 22 квітня 1838 року за 2500 карбованців, продавши на аукціоні портрет ( брюллов намалював портрет жуковського)

•24 роки:

стільки років тарас шевченко пробув у кріпацтві.

•1838 рік:

описано вище, там де і 22 квітня.

•карл брюллов:

художник, з яким тараса познайомив іван сошенко. карл брюллов- майбутній рятівника шевченка від пана.

•1840 і кобзар:

шевченко в цей час ознайомлюється з сучасною йому українською літературою, стає на власний творчий шлях, стає національним поетом. у цей період вік багато пише. 1840 рову перші його твори вийшли невеличкою книжечкою під назвою «кобзар» (у ній було лише 8 його творів).

Сприйняття поезії «Мріє, не зрадь!..» потребує залучення громадського контексту. Твір був написаний у серпні 1905 року під час революції в Російській імперії. Тоді відбулися потужні протести, повстання і страйки. Українці рішуче обстоювали свої права. Передчуття близьких змін надихнуло на публічні виступи багатьох митців, серед яких була й Леся Українка. Однак оптимістичне передчуття не обходилося без сумнівів і тривоги за наслідки революційної боротьби. Тоді й постав ліричний монолог «Мріє, не зрадь!..», що поєднав разом неспокій і самозречення.

Лірична героїня твору переживає емоційний злет, що змушує на відверті зізнання. Її служіння прийдешньому ідеалу сягає крайньої межі («я вже зрікаюсь життя»). Зосередження на вищій меті спричиняє внутрішній конфлікт («...я душею повстала сама проти себе»), подолання останніх сумнівів та усвідомлення власного покликання на боротьбу за мрію: «...хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною, / а як прийдеться згинуть за теє — дарма!».