Твір на тему: "сила духу лесі українки за рядками її поезії". желательно не большой.

леся українка - українська поетеса, вродлива дівчина і просто сильна духом жінка.   я захоплююся її незламністю, силою волі. варто лише згадати її важку боротьбу з хворобою, та не простою - туберкульозом. можливо, тепер це не така й смертельна хвороба, але на ті часи це було ще не дуже знайомо ні медикам, ні науковцям. вона об'їздила багато країн та міст для боротьби за своє здоров'я і навіть життя, та, на жаль життя лесі обірвалося на сорок другому році життя. її поезії завжди були наповнені сенсом та головне   бажанням жити. кожна з них зачіпає за душу і ти мимоволі починаєш дякувати богові за кожен день свого життя. для мене леся українка - це приклад для наслідування. варто тільки згадати рядки   з її вірша :

як дитиною, бувало,

упаду собі на лихо,

то хоч в серце біль доходив,

я собі вставала тихо.

«що, болить? » – мене питали,

але я не признавалась –

я була малою горда, –

щоб не плакать, я сміялась.

а тепер, коли для мене

жартом злим кінчиться драма

і от-от зірватись має

гостра, злобна епіграма, –

безпощадній зброї сміху

я боюся піддаватись,

і, забувши давню гордість,

плачу я, щоб не сміятись.

(рядки лиш найголовніші виберете)

Еволюцiя почуття, авторське ставлення до проблемипровiдною темою повiстi i. франка “перехреснi стежки” є тема кохання молодогоадвоката євгенiя рафаловича й реaiни твардовськоï. рафалович приïздить усправах в галицьке повiтове мiсто, як ми читаємо на початку твору. у цьому мiстiвiн знайомиться зi стальським, дружиною якого є реaiна,- юнацька любов адвоката. розв’язкою сюжетноï лiнiï є те, що автор подаєдалi iсторiю любовi людей, котрi бачились востаннє 10 рокiв тому.євгенiй познайомився з реaiною на академiчному , на той час вiн бувтретьокурсником-юристом у львiвському унiверситетi. пiзнiше вiн випадково побачивреaiну на вулицi й усвiдомлює, “що вона перестає бути для нього предметоместетичного вподобання, а починає робитися чимсь таким необхiдним до життя, яксонце, як тепло, як повiтря”. згодом євгенiй почне брати уроки музики в тiєïж учительки, в якоï вчиться реaiна. закоханий юнак робитиме все, аби лишебачити ïï. при зустрiчi вiч-на-вiч євгенiй вiдчуває “розкiшнийперестрах”, котрий знесилив його, спаралiзував усi думки, всю волю, всi бажання.вiн сидiв, не бажаючи, не чуючи, не хотячи нiчого… далi ми дiзнаємось, що потiмрафалович вибiгає з дому вчительки музики, блукає вулицями, пропускає (чого з нимнiколи ще не бувало) лекцiï, “формально уникає” реaiни. молодий студентбезтямно закохався, вiн вiдчув себе найщасливiшою людиною у свiтi. “у євгенiяшироко дихали груди, блищали очi, в головi фуркотiли дикi, смiлi та енергiйнiдумки”, вiн вiдчуває себе неначе в раю.перепоною кохання стало те, що реaiну насильно вiддає замiж ïï тiтка, наутриманнi якоï перебувала дiвчина. предмет кохання євгенiя переïздить напостiйне проживання в провiнцiю.тепер, через 10 рокiв, рафалович бачить iншу реaiну. спокiй на ïïобличчi надавав ïï “виразу якоïсь тупостi й байдужостi”. самареaiна каже адвокату в мiському саду: “…пора наших любощiв минула i нiяка силане верне ïï”.рафалович дуже боляче переживає втрату того iдеалу, яким для нього була реaiна.кохання завершується трагiчно: реaiна стає мимовiльним убивцею свого чоловiка, асама тоне в рiчцi.письменник в основу сюжету поклав любовну драму з власного життя. це були стосункиiвана франка з ольгою рошкевич.