Треба твір на тему от де люди наша слава слава україни

Тарас шевченко не випадково з усієї усної творчості вирізняє думу, адже саме в думах збереглася неписана історія нашого народу, її трагічні й героїчні сторінки. українські думи — це не безпристрасна оповідь про давно минулі часи, а сувора, мужня поезія про реальні події чи героїв, які давали, нападникам рішучу відсіч. у думах немає дат, але події точно вгадуються і є емоційна оцінка невідомого автора, розкривається значення подій і образів героїв. думи не відірвані від дійсності, вони відпові прагненням та інтересам народу, мобілізовуючи його на боротьбу з ворогами. у кровопролитних війнах народ не змілів душею, не розтратив своєї духовної сили. у безперервній боротьбі гартувалося прагнення до волі, незалежності, а думи виховували національну гордість, духовність народу. як жанр народної поезії думи виникли в xv—xvi століттях. виконували їх народні співці під акомпанемент бандури або кобзи. саме за назвою музичного інструмента цих співців стали називати кобзарями. часто кобзарі були сліпими. існує думка про те, що в минулому співці були козаками, які потрапили в полон. турки чи татари осліплювали старих полонених і відпускали на україну. сліпі козаки брали в руки кобзу і, йдучи від села до села, співали пісні і думи, в яких оповідали все, що пережили самі чи чули від своїх товаришів. головна тема дум — це оспівування ратних подвигів українського народу, розповіді про численні набіги на наші землі турецько-татарських людоловів, про козацькі походи, про боротьбу українського народу з польсько-шляхетськими панами. одним із найкращих зразків української думи є «дума про марусю богуславку». цей твір сповнений високого емоційного напруження. у ньому і гаряче благання, і стогін, і прокляття землі та віри бусурманської, що на все життя перетворювала тисячі українок, які потрапили в полон, на бранок. справжній розквіт народних дум пов'язаний із піднесенням козацького руху. із кінця xvi століття козаки організовували великі походи на крим та туреччину, не раз на невеликих човнах-«чайках» перепливали чорне море і брали міста- фортеці козлов, синоп, царгород. козаки, горді, відважні лицарі, сміливо дивилися у вічі смерті, завжди були готові стати на двобій з нею. їхній хрест — шабля, бог козаків — перемога, а пісня була молитвою. думи цього періоду — це оспівування звитяги героїв, їхнього братерства, любові до батьківщини. думи — перлини народної поетичної творчості. вони ніколи не втратять свого значення, адже в них відбите історичне минуле народу, його світогляд і почуття.

Это писатель Степан Карафолька