Сочинение об савельиче в повестке "капитанская дочка"

Вбеззаветной, бескорыстной преданности савельича своему питомцу есть что-то трогательное. вся жизнь его сводится к тому, чтобы оградить петра андреевича от неприятностей и опасностей, чтобы отстоять его интересы, сохранить барское добро. преданность его доходит до самоотвержения: он готов заслонить петра андреевича своею грудью от ударов шпаги швабрина, предлагает пугачеву повесить его вместо барина и т. п. в преданности савельича нет ни тени нравственного холопства. он по-своему независим, даже и часто ворчит на своего барина. , но добрый старик, впрочем, всегда уступает своему питомцу, хотя простодушие и наивность его доставляют гриневу много хлопот. некоторый комизм образа савельича заключается в том, что он часто действует невпопад. он наивно подает пугачеву список барских вещей, разграбленных «злодеями», не преминув напомнить и о заячьем тулупчике, подаренном когда-то пугачеву. это излишнее усердие могло бы кончиться печально для гринева. тем не менее в трагический момент, когда гринева вели на виселицу, именно савельич спас жизнь своего любимца, «барского дитяти». савельич - незабываемый образ крестьянина крепостной эпохи, «верного слуги» старого времени. образ его стал родоначальником целой галереи «верных слуг», созданных художественной (захар в романе гончарова «обломов», фирс в пьесе чехова «вишневый сад» и др.)

у житті людини багато цінностей, але все-таки є найголовніші, без яких жодна особистість не може уявити своє буття. звичайно, вони визначаються самою людиною залежно від її моралі, виховання, мети існування на цій землі.

прочитавши повість відомого ійського письменника ч. діккенса «різдвяна пісня в прозі», я замислилася, що ж таки є найціннішим у житті людини. для героя повісті, скруджа, найбільше значення мали гроші. але потім він зрозумів, що вони не приносять щастя.

незважаючи на величезне багатство, скрудж залишався самотнім. як виявилося, самотність не залишала героя усього життя. у дитинстві хлопчик був позбавлений батьківського тепла, піклування, родинного кола. він зрадив кохану, друзів. «один, як перст, на всьому білому світі», — такий сумний висновок прожитого життя.

чи була у скруджа можливість змінити своє життя? так, але він ніколи не замислювався над цим питанням. та коли побачив свій похорон, тоді й повернувся думкою до прожитих років. ця подія перевернула його душу. він зрозумів, що сам винен в усьому. скрудж вирішив змінитися, адже зробити це ніколи не пізно. і сталося це в різдвяну ніч.

уже вранці він наказав краще топити в конторі, підвищив бобу платню, дав грошей на лікування крихітки тіма, зробив подарунки усім кретчитам, роздавав гроші злидарям. та найголовніше, що зрозумів скрудж, це те, що сила людини не в грошах, а в сім'ї. для кожного родина — це опора й підтримка. як писав французький письменник xix століття а. монтерлан, «є вогнище має бути вогнищем, до якого ми завжди повертаємося».

і скрудж почав жити щастям інших людей, їм, ставши добрим, щедрим, милосердним. важко не погодитися зі словами німецького поета і філософа й. в. гете: «людина живе справжнім життям, якщо щаслива чужим щастям».