Розповідь про життя середньовічних селян

Селяни рідко виїжджали за межі свого села,  все необхідне для життя вироблялося на місці: від продуктів харчування до ремісничих виробів. тільки по деякі товари,по сіль чи залізо, доводилося вирушати до місць, де вони виготовлялись, і там обмінювати їх . життя селянина залежало від урожаю та приплоду худоби. їжа. повсякденними селянськими стравами були каша із зернових культур, боби, ріпа, цибуля, часник, овочі, рідше — риба, м'ясо, сир. замість цукру споживали мед диких бджіл. із жирів використовували тваринний жир, масло, олію. оселя й побут. будинок зазвичай будувався з дерева,дах-з соломи .в одному приміщенні їли й спали.вікна мали вид звичайного отвору в стіні,коли наставали холоди його затуляли шкірою чи дерев'яною дощечкою. постіллю був матрац,напханий соломою. одяг. з одягу селянин, зазвичай, носив лляну сорочку і штани до колін чи навіть до кісточок. поверх сорочки одягали ще одну довгу сорочку з широкими і довгими рукавами. верхнім одягом був плащ. взимку носили овечий кожух або теплу накидку з цупкої тканини чи хутра.взуття шили з м'якої шкіри або звіриної шкури, без твердої підошви, з подовженим загостреним носком, але дуже часто ходили босоніж.

  на престол взошел  александр iii (1881 — 1894 он вошел в как “миротворец”, т.к. был противником разрешения международных конфликтов военными . во внутренних делах он был глубоко консервативен.           8 марта 1881 г. совет министров отверг конституцию лорис-меликова. 29 апреля 1881 г. был обнародован манифест “о незыблемости самодержавия”.         14 августа 1881 г. было утверждено  “положение о мерах к охранению государственной безопасности и общественного спокойствия”, по которому любая местность могла быть объявлена на чрезвычайном положении, а каждый ее житель подвергнут аресту, сослан без суда на пять лет, предан военному суду. местная администрация получила право закрывать учебные заведения, торговые и промышленные предприятия, приостанавливать деятельность земств и городских дум, закрывать органы печати. изданное как временное, сроком на три года, это положение возобновлялось по истечении каждого трехлетия и действовало вплоть до 1917 г. контрреформы 1882 — 1893 гг. свели на нет многое положительное из того, что дали реформы 1863 — 1874 гг. они ограничили свободу печати, самостоятельность местного и его демократичность.           контрреформы конца xix в. фактически ликвидировали путь демократических преобразований, открытых реформой.