Цитати до образу павлуся з книги заболотного

• «дід андрій вважав своїм обов’язком привчити павлуся до лицарського ремесла. вчив його їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею. часом оповідав йому про запорожжя, про козаків, їхні звичаї та про всі походи й пригоди із свого життя».

• «павлусь мріяв про те, коли й він підросте, стане славним козаком».

• «здається, не було нічого такого, чого б павлусь для гані не зробив».

• «павлусь підніс вгору свого та, як лише цей відстав від землі, розмахнув ним і кинув на землю».

• «павлусь дивився на те все наляканими очима. йому здавалось, що це якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися».

• «його огорнув страх. у його уяві татарва була такою, що її ніхто не переможе. дідусь розказував йому, як козаки били татар, та ось він бачив, як татарви нічого не стримало, і дідусь, і багато інших дужих козаків полягли».

• непорадний: «козакові соромно плакати, ось що. виростеш — козаком станеш, тоді й засоромишся».

• «у павлуся забилося серце, коли почув сотників наказ. він сьогодні побачить те, що від дідуся стільки наслухався. побачить, як козацтво стрінеться з татарами, тими страшними чортами, що цієї ночі так лютували в спасівці».

• «злодії, пси, чорти! ви дідуся вбили, ви маму вбили, ви сестру забрали! ось тобі, ось тобі! — тепер павлусь отямився. він перший раз убив людину. йому стало страшно, в очах потемніло, і він зомлів. його взяв на руки степан і став відтирати».

• «хіба ж, тату, так її нещасну, залишимо без і? »

• «дідусева наука стала йому в пригоді. «ось це великий віз, а ця зоря над нами — то показує північ. ну, навпроти неї мусить бути південь”».

• недоля: «як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде».

• «хлопець за ці два дні освоївся зі степом і татар тепер не боявся. в нього ж була шабля й два пістолі,— то не те, як він тікав зі спасівки. тепер він уже між козаками бував у поході і бачив, як татар б’ється».

• «продав ти мене, юдо, бог тебе певно покарає. вони мене завезуть в крим, то, може, й сестру легше знайду».

• « татарам у всьому і вчився запопадливо татарської мови. він був тямущий, і татари не могли надивуватись. хлопець вдавав із себе до всього охочого, щирого і виконував усі роботи вправно».

• «ні, не прийму! і моєї християнської не зречусь… хоч і повісьте. пощо мені опісля в смолі горіти».

• «внизу, в челядній, вибили павлуся так, що зі спини аж кров потекла. у хлопця бігли сльози з очей, аж покусав губи до крові, а ні раз не застогнав».

• «іть мені, господи спаси і свята покрово, визволитися та козаком стати! усі ці шаласи я з димом пущу і із землею зрівняю».

• «готувався до втечі повільно і розумно. він став обкрадати конюхів. в одного вкрав ножа, в другого — сумку та харчі, у третього — вуздечку. усе те ховав уночі в дуплясте старе дерево. при цім був покірний, слухняний, усім служив охоче, так що ніхто його не запідозрював».

• «павлусь уже мав досвід. він знав, як зловити в ріці рибу, як застрелити з лук птицю, а ще знав, що таке харциз і як його треба берегтись».

• «він теж козацька дитина і не гірший від інших. як гинути, то гинути. він піде сміливо на смерть з козацькою піснею на устах… та він ще вилає всіх татар і їхнього магомета».

• «я знаю, що в татар менше карають, коли бранець сам вернеться з доброї волі».

• «тепер жилось йому дуже добре. йому подарували волю, зробили те, чого забажав. виходив, коли хотів, у місто, знайомився з ровесниками з багатих татарських родин, їздив на коні, стріляв з лук та рушниці. був веселий, і за це його всі полюбили».

• девлет-гірей: «славна й лицарська кров пливе в цьому хлопцеві! коли б його аллах просвітив та до нашої правовірної віри , придбав би собі іслам славного лицаря і оборонця». «справді лицарський народ ті козаки».

• «яке мені діло до нього! добре, що живе, тепер хай і зараз здохне за ту кривду, яку нам заподіяв. чорт їх бери усіх татар. маму вбили, дідуся… нас замучили… заждіть, чортові сини! вернусь я ще сюди, може, і не раз, та не на посторонку, як невільник, а з козацтвом, як лицар! заждіть, я ще вашого дідьчого хана за бороду скубну, не те що…»

• «коли б татарин не хотів пустити їх на волю, тоді павлусь уб’є сестру, татарина проколе ножем. хай тоді повісять або кіньми розірвуть… все одно».

• «нічого не бажаємо, лиш волі. пусти нас… нам тут добре, та за україною нам сумно. хочемо своїх побачити».

• «ні, майна я не хочу, а лиш ось про що прошу: у сулемана-ефенді живе невільник остап швидкий, українець, земляк мені. звели його виучити і подаруй мені… та він мені був рідним батьком, коли я уневолю попав. він завивав мені рани, коли мене зрізали нагаями». • «у павлуся потекли сльози з очей».