Твір на тему не все те золото, що блистить

Наприкінці весни я гостювала в дру­зів у чеській республіці, у маленькому містечку трутнов. як і в україні, цей час доволі клопітний для батьків школярів і дошкільнят — обговорюються плани на майбутній рік, ведеться запис до нав­чальних закладів. отож почувши, що подруга збирається записати молодшого сина до дитсадка і відвідати гімназію, де навчається 11-річна донька, я не могла всидіти вдома. першим пунктом нашого плану був дитсадок. іграшки, прикраси, столики із солодощами. поки дітвора весело спілкувалася, наминаючи цукерки й печиво, батьки заповнили заяви і анкети. потім розібрали своїх малюків і веселою юрбою вийшли з приміщення. «ну от і записалися до садочка! тепер чекатимемо смс-по­ві­домлення з інформацією щодо початку навчального року». фантастика! як з’ясувалося, ніхто не розпитував мою подругу ні про місце її роботи, ні про бажання зробити вступний внесок. взагалі ні про що, крім даних про дитину. складалося враження, що це не садочок ощасливив батьків своєю милістю, а батьки його своїм вибором. і останній штрих — зацікавившись великими ляльками, що зустрічали відвідувачів біля вхідних дверей, моя донька почала гратися ними. «не можна! » — вхопила я її за руку. «нехай грається. це все для дітей», — сказала завідувачка дитсадка, що саме проходила поруч. наступний пункт подорожі — престижна гімназія. щоб бути зарахованою туди після п’ятого класу, донька моєї подруги пройшла серйозний конкурсний відбір. скромна будівля вразила мене. простенькі штори, старенька таблиця менделєєва у кабінеті хімії. але — над дошкою великий плазмовий екран. «тут гроші не стільки у зовнішній вигляд школи, скільки в якісну організацію навчального процесу, його сучасне наповнення», — пояснила подруга. і навіть і завдання (тексти для перекладу, вправи тощо) надсилають кожному учневі електронною поштою. батьківські збори тривають зазвичай 15—20 хвилин. і обговорюються на них не питання ремонту класу. на останніх, які відвідала подруга, йшлося про розширення інформаційних можливостей сайта школи.

Ясьогодні вже дочитую оповіданя всеволода нестайка. дуже цікаві! а ти що читаєш? - а навіщо читати? -читання дає нам мудрості та знання,читати корисно тому, що читанна розвиває нашу логіку.-дякую за інформацію але читати однаково не хочу бо це морока.-читання це морока? ? -так.-ні не правильно краще сходи в бібліотеку й візьми яку небудь книжку і прочитай.на наступний день хлопці знову зустрілися.-ну як цікава книжка? -дякую, тобі за те, що  ти порадив мені читати книги мені дуже .я ж тобі розповідав що читати цікаво.бувай.-і, бувай.