Які пристосування до наземного середовища мають комахи?

Наземно-повітряне середовище. сама назва цього сере­довища свідчить про його неоднорідність. серед його мешканців є такі, що пристосовані лише до наземного переміщення — вони плазують, бігають, стрибають, лазять, обпираючись на земну поверхню або на рос­лини ( інші тварини можуть пересуватися і в повітрі — літати. тому ор­гани руху в мешканців наземно-повітряного середовища різноманітні. так, вуж пересувається по землі завдяки роботі м'язів тулуба, пантера, кінь, мавпа використовують для цього всі чотири кінцівки, павук — вісім, а голуб і орел — тільки дві задні. у голуба і орла передні кінців­ки — крила — пристосовані для польоту. вода — життєво важлива складова організму тварини. для мешкан­ців наземно-повітряного середовища є проблемою затримування її в ор­ганізмі. уберегтися від висихання їм щільні покриви тіла: це хітиновий покрив у комах, луска в ящірок, раковини в наземних мо­люсків, щільна шкіра у ссавців. органи дихання наземних тварин «схо­вані» в середину тіла — це запобігає випаровуванню води через їх тонкі поверхні. наземні тварини помірних широт вимушені пристосовуватися до значних коливань температури в їх середовищі проживання. від спеки тварини рятуються в нірках, у тіні дерев. ссавці охолоджують своє тіло, випаровуючи воду через епітелій ротової порожнини (собака) або під час потіння (людина). з наближенням холодів шерсть звірів густішає, вони накопичують під шкірою запаси жиру. з настанням зими деякі з них, наприклад бабаки і їжаки, у сплячку, що є їм пережити зимову нестачу їжі. рятуючись від зимового голоду, деякі пта­хи (журавлі, шпаки) відлітають до теплих країв.

ответ:

ткани зародыша и семядоли зародыша

и ендосперм