Цитати до мотрі з твору "мартин боруля"?

Цитати до образу марисі “мартин боруля” «перше батько казали, що всякий чоловік  на світі живе затим, щоб робить, і що тільки той має право їсти, хто їжу заробляє».  марисю, скілько раз я вже тобі приказував, не кажи так по_мужичи:   мамо, тато. а ти все по-свойому… ти цими словами, мов батогом, по уху мене хльоскаєш.  так от яке зуспіло мене горе! дворянина батькові в зяті схотілось. о боже мій! та де ж на всім широкім світі знайдеться дворянин, щоб так мене любив, як любить мій микола? і я? кого так щиро полюблю, щоб промінять його, забуть? о, нікого, нікого! краще смерть, ніж заміж за цитатна характеристика палажки “мартин боруля” правда твоя! ох, правда, моя добра ти, моя розумна ти зо мною—і в мене наче полуда з очей упала. сама бачу, що дворянство нам біду робе. а почну батькові казать, щоб не видумував нічого, щоб жив по-старовині, — то закричить, затопа ногами, почне читать мені якісь бумаги про дворянство, затуркає мене, чагиркає, зіб’є з пантелику, і я думаю: може, ми й справді вже дворяне, — і починаю по-панськи привчаться, і самій тоді хочеться тебе за благородного віддать замі тепер не знаю, шд й казаті, що і робить, вимучилась зовсім і одуріла. от вже другий день ходжу до сидоровички, вчуся дворянським звичаям, щоб прийнять жениха, бо він сьогодня і приїде.

кожен з нас у глибині душі є щирим патріотом. чи є щось миліше в безмежному світі за батьківський дім та затишне подвір*я? особисто я трактую поняття "батьківщина" як сімейне коло, моїх друзів, шкільних знайомих, себто все оточуюче. мені до

нестями дорога співуча українська мова, неначе відлунням вона бринить у серці, коли захоплено читаю поезью шевченка. повсякчас, милуючись місцевими крає, я щиро пишаюсь красою рідного краю. мене переповнює щастя, коли я осмислюю, шо народився і виріс серед плодовитих земель, талановитих земляків, первозданної диковинки моєї україни. варто сприймати з гордістю власну національність, звичаї, традиції, мову та культуру, бо ти є частинкою цих багатств.