Назвати розділи з третього по п'ятий з роману айвенго

3 розділ “айвенго” коли господареві маєтку седріку-саксу доповіли, що жворський пріор та лицар ордену храмовиків буа-пльбер просять прихистку серед негоди, він не був радий цьому візиту. храмовик прославився як найсміливіший лицар свого ордену, але водночас були відомі його гордощі, чванливість та жорстокість. небагато з тих, кому пощастило повернутися з палестини, говорили, що це людина з безжальним серцем. однак седрік, хоча й не був вдоволений візитом непроханих гостей, запросив їх до вечері. у кімнаті на стінах була розвішана вояцька та мисливська зброя, увесь інтер’єр мав на собі відбиток тої грубої простоти саксонської доби, яку так любив і якою пишався седрїк. з обличчя володаря замку було видно, що він має щиру, але запальну та швидку вдачу. це був чоловік середній на зріст, плечистий, з довгими руками і дужий, як людина, що звикла до труднощів мисливського життя або до війни. 4 розділ “айвенго” господар попередив пізніх візитерів, що говоритиме з ними саксонською мовою, бо вважає за свій обов’язок спілкуватись мовою предків. поява у залі леді ровени справила велике враження на лицаря буа-гільбера. не зважаючи на пересторогу її опікуна, бріян де буа-гільбер не зводив очей з чарівної саксонки. ровена була висока на зріст і надзвичайно струнка, мала ясні блакитні очі під густими темними бровами та розкішне волосся каштаново-русявого кольору, що було вигадливо завите у численні буклі. щойно ровена помітила, як палко дивиться на неї лицар, вона відразу затулила обличчя серпанком. пріор запросив красуню-дівчину з її опікуном на турнір, що мав відбутись невдовзі. — ще не вирішено,— відповів седрік,— чи поїдемо ми туди взагалі. мені не до вподоби ці суєтні свята, що були невідомі моїм предкам за тих часів, коли ія була вільна. — принаймні дозвольте сподіватися,— сказав пріор,— що вкупі з нами вам легше буде наважитися туди поїхати; коли по дорогах тепер так небезпечно, не слід відмовлятися від товариства сера бріяна де буа-гільбера. — пріоре,— відповів сакс,— їздивши досі нашою країною, я не вдавався до сторонньої , лише на свій добрий меч та вірних челядників. розмову перебив воротар, з’явившись сповістити, що якийсь незнайомий коло воріт благає пустити та прийняти його. 5 розділ “айвенго” цим незнайомим був єврей на ім’я ісаак з йорку; і хоча абат та ли-цар-храмовник були обурені тим, що можуть опинитись в одному товаристві з невірним євреєм, седрік наказав впустити подорожнього, як велить звичай гостинності. ісаак виявився високим, худорлявим старим чоловіком із правильними рисами обличчя; орлиний ніс, гострі чорні очі, високе, все в зморшках, чоло, довге сиве волосся й борода справляли гарне враження. проте ніхто з гостей довго не хотів поступитися йому місцем, аж доки один прочанин не запропонував сісти поряд. розмова поступово зійшла на питання військової доблесті саксів, яку вони виявили у святій землі, і прочанин зауважив, що ійські лицарі не були нижчі ані від кого з тих, хто бився за святу землю. він сам бачив, як сам король ричард та п’ять його лицарів на турнірі після завоювання сен-жан-д’акра викликали до бою ів і як того дня кожний із тих лицарів тричі виходив на герць і кидав додолу трьох ів. сер бріян де буа-гільбер заперечив, що лише один лицар скинув його додолу з коня, та й то це нібито відбулося через простий випадок та необачність його коня: то був лицар айвенго. з усіх шести лицарів він, відповідно до своїх років, здобув найбільше слави на турнірі. обстоюючи честь айвенго, прочанин запропонував частинку святого хреста з монастиря гори кармельської у вигляді запоруки того, що коли лицар айвенго повернеться з-за чотирьох морів до британії, він зобов’язаний буде прийняти виклик бріяна де буа-гільбера. усі познімали шапки перед реліквією. та храмовник не звернув на неї жодної уваги. він зняв із шиї золотий ланцюг і, кинувши його на стіл, сказав: — хай пріор еймер збереже мою запоруку разом із запорукою цього невідомого перехожого…

джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Метафора-перенос значения слов ,по схожим признакам или образу действия. на второй план ,пучина кипящая ,снежного праха ,змей праха ,прах обвивался,погорелой зари,взрыл снеговые степи,вскинул   до небес,одел белый мрак,  слепл глаза, занимал дыханье,задернула густою пеленою,пустынный ветер на приволье,  ужасен вид возмущения,свирепел час от часу,небо   блестит  синевою.