Твір на тему: шкільна форма - це примусовість чи засіб внутрішньої та зовнішньої самоорганізації учня?

чи потрібна шкільна форма?

шкільна форма дозволяє дітям не відволікатися на такі значущі для них деталі, як обговорення зовнішнього вигляду однокласників і рівень їх матеріального забезпечення. у силу того, що діти часто жорстокі у своїх судженнях, школярі з бідніших сімей можуть чути на свою адресу глузування.

це може вплинути не тільки на їх самооцінку, а й успішність у цілому.

завдяки однаковою для всіх одязі соціальні відмінності стираються. шкільна форма дисциплінує дітей. класичний крій одягу, відсутність кричущих деталей і неприпустимих етикетом вирізів дає дітям можливість зосередитися на навчанні.

однак, ці плюси введення форми актуальні тільки для тих шкіл, де варіанти моделей шкільної форми обговорюються заздалегідь і є обов'язковою вимогою для всіх учнів. у школах, де форма обов'язкова, але вимоги до шкільної форми не обумовлюються уповноваженими педагогами або батьківським комітетом – ці плюси вже не працюють.

у такому випадку думка про те, навіщо потрібна шкільна форма, є виправданим. діти все одно будуть відволікатися і обговорювати сукню або новий модний жакет від шкільної форми тієї чи іншої учениці.

плюси і мінуси шкільної форми

плюси

до плюсів введення шкільної форми можна віднести вже відмічені раніше дисциплінованість і стирання соціальних ознак. також форма дозволяє учням, особливо молодших класів, відчути свою приналежність до нової для них групі учнів.

мінуси

серед мінусів носіння шкільної форми можна відзначити її дорожнечу. повний комплект з окремими елементами одягу для зміни може обійтися батькам у круглу суму. до того ж їм необхідно буде купувати одяг для прогулянок і вихідних днів. ще однією проблемою шкільної форми є догляд за нею. багато костюми періодично доводиться віддавати в хімчистку, а також ретельно і акуратно гладити.

для самих школярів форма стає проблемою тоді, коли адміністрація навчального закладу приймає рішення про ведення єдиного фасону для всіх учнів. проявити свою індивідуальність за одягу учням стає складно.

якою має бути шкільна форма?

шкільна форма являє собою набір одягу класичного крою. вибираючи форму для дитини, батькам варто скрупульозно поставитися до кожної моделі. оскільки дитині доведеться провести в ній більшу частину часу, форма повинна відповідати таким вимогам:

• тканина повинна бути натуральною, допускається невелика кількість синтетичних волокон;

• всі шви і строчки повинні бути якісними;

• одяг не повинен обмежувати рухів дитини;

• якщо колірна гамма не затверджена статутом школи, перевагу краще віддати темним і не марким відтінкам, особливо це стосується форми для хлопчиків.

на пасіці

на старості літ джеря любив довгими зимніми вечорами розказувати дочці й онукам, де він бував, що він бачив, у яких краях ходив, з якими людьми зустрічався. діти слухали його й засинали коло його і на його руках.

на все літо джеря перебирався в свій хуторець. він був за пасічника й і в інших пасіках, котрі стояли поблизу.

невеличка пасіка стояла в і, на косогорі, у садочку, а проти неї стояла крута гора, як стіна, вся зверху покрита густим лісом, а внизу густою ліщиною.

коло пасіки росли старі сади. між ними подекуди стояли здорові старі дуби, ніби скелі. , вкрита садками, вилась попід горою і ховалась далеко в старому липовому лісі.

невеличка джерина пасіка була обгороджена низьким тином. коло тину притулився курінь. попід вуликами вилися прочищені стежки, а серед пасіки стояв важкий низенький хрест. під хрестом стояло корито з водою для бджіл, потрушеною стеблами соломи.

коло пасіки росли яблуні й груші, посхилявши густе гілля в пасіку над вуликами. за пасікою зеленів маленький баштан. довге гарбузиння вилізло на курінь і почіплялось до тину. на самому курені вгніздився здоровецький гарбуз, неначе виліз, щоб погріти своє біле черево на сонці.

джеря сидів на пеньку коло вогню і держав на руках маленького замурзаного онучка. коло нього сиділи дві дівчинки-внучки, а старший хлопець стояв проти діда і не зводив з нього очей. дочка любка принесла дідові харч у клунку і стояла під гіллям груші, схиливши голову і підперши щоку долонею. дід розказував онукам про далекий край, про чорне море, про лиман. діти слухали, неначе якусь дивну казку.

а в пасіці гули у вуликах бджоли своїм глухим гуком, неначе вони були закопані десь під землею. у вічках подекуди ліниво лазило кілька бджіл. дві-три бджоли сновигали ліниво понад хрестом, та й ті незабаром ніби падали у вічка. у пасіці пахло медом, пахло молодою травою та польовими квітами. серед пасіки десь взялася кавуняча огудина, сплелась із бадилиною, березкою та широким листком огірків і побігла до одного вулика довгою зеленою стежкою. між вуликами зеленіла трава, синіли сині дзвоники, показуючи свої ясні осередочки; під тином червоніла, ніби кров’яні краплі, червона смілка, ріс жовтий кущик дроку. косе проміння промкнулось під яблунями та важкими дубами й ніби запалило зелену траву, вулики, зелене листя на грушах, ще й облило сивого діда червонястим світом.

уже сонце зайшло, уже ніби дрімота розлилась над густими садками, над густим лісом, а дід усе розказував, а діти все слухали, а бджоли гули, неначе гула звучними струнами кобза.

(400 сл.) (за і. нечуєм-левицьким)