миккимаус1890677

18.02.2023 00:13

История

Есть ответ 👍

1. що в цій літописній оповіді, на вашу думку, є правдою, а що вигадкою літописця? 2. як літописець зображає ольгу, а як древлян? 3. складніше питання: про що свідчать імена воїнів - двох звуть асмуд і свенельд, трьох - гордята, чудин, мал, одного - никифор? чому саме такі дивні імена? хто всі ці люди? ольга ж перебувала в києві з сином своїм, малим святославом, і кормилець його [тут] був асмуд, і воєвода [тут] був свенельд, той самий отець мстишин. і сказали деревляни: «осе князя руського ми вбили. візьмемо жону його ольгу за князя свого мала і святослава [візьмемо] і зробимо йому, як ото схочем». і послали деревляни ліпших мужів своїх, числом двадцять, у човні до ольги, і пристали вони під боричевим [узвозом] у човні город же київ був [тут], де є нині двір гордятин і никифорів, і двір княжий був у городі, де є нині двір воротиславів і чюдинів, а перевісище було поза городом; поза городом був і двір теремний і розповіли ользі, що деревляни прийшли, і позвала [їх] ольга до себе, і мовила їм: «добрі гості прийшли». і сказали древляни «прийшли, княгине». і мовила їм ольга: «говоріть-но, заради чого ви прийшли сюди? » і сказали деревляни: «послала нас деревлянська земля, кажучи так: «мужа твойого ми вбили, бо був муж твій як той вовк, що обкрадав і грабував. а наші князі добрі є, бо пильно вони про деревлянську землю. іди-но за нашого князя мала», — бо ім'я йому було мал, князю деревлянському. мовила тоді їм ольга: «люба мені є річ ваша. мужа свойого мені вже не воскресити, а вас хочу я завтра вшанувати перед людьми своїми. то нині ідіте в човен свій і ляжте в човні, величаючись. завтра я пошлю по вас, а ви скажіте: «не поїдемо ми ні на конях, ні пішки [не] підемо, а понесіте нас у човні». і вознесуть вас у човні». і відпустила вона їх у човен. ольга тим часом звеліла викопати яму велику й глибоку на дворі теремному, поза городом. і назавтра ольга, сидячи в теремі, послала по гостей. і прийшли до них [кияни], кажучи: «зове вас ольга на честь велику». вони ж сказали: «не поїдемо ми ні на конях, ні на возах, ні пішки [не] підемо, а понесіте нас у човні». і сказали кияни: «прийдеться нам [нести]. князь наш убитий, а княгиня наша хоче [йти] за вашого князя». і понесли їх у човні. вони ж сиділи, взявшись у боки, величаючись і вигорджуючись, у великих застібках. і принесли їх на двір до ольги, і, нісши їх, [так] і вкинули з човном у яму. і, приникнувши [до ями], ольга мовила їм: «чи добра вам честь? » вони ж сказали: «гірша нам смерть, ніж ігореві». і повеліла вона засипати їх живими, і засипали їх. і пославши ольга [послів] до деревлян, сказала: «якщо ж ви мене щиро просите, то пришліте до мене знатних мужів, хай у великій честі піду я за вашого князя. а то не пустять мене люди київські». це почувши, древляни вибрали ліпших мужів, які держать деревлянську землю, і послали по неї. у рік 6454 [946]. ольга з сином святославом зібрала воїв багатьох і хоробрих, і пішла на деревлянську землю. і вийшли древляни . і коли зійшлися обидва війська докупи, кинув списом святослав на деревлян, а спис пролетів між ушима коня і вдарив під ноги коневі, бо був [святослав] зовсім малим. і сказав [воєвода] свенельд і [кормилець] асмуд: «князь уже почав. ударимо, дружино, вслід за князем». і сказала їм ольга, мовляв: «я вже одомстила за мужа свойого, коли прийшли ви до києва, і вдруге, і втретє тоді, коли чинила тризну мужеві моєму. тому я вже не буду помсту чинити, а хочу взяти потрохи данини і, помирившися з вами, піду назад». запитали тоді древляни: «чого ти хочеш од нас? |ми раді дати і медом і хутром». вона ж сказала їм: «нині у вас нема ні меду, ні хутра. лише малого я у вас прошу: дайте мені од двора по три голуби і г три горобці. бо не хочу я тяжкі данини накласти на вас, як ото муж мій, а сього прошу у вас малого. знемоглись бо ви єсте в облозі тож дайте мені се мале». ольга тим часом, воям кому ото по голубові, а другим по горобцеві, звеліла [їм] кожному голубові й горобцеві прив'язат трут, обгортаючи [його] в маленькі платочки [і] ниткою прив'язуючи до всіх голубів і горобців. і звеліла ольга, коли смерклося, воям своїм пустити голубів і горобців. голуби ж і горобці полетіли в гнізда свої, — ті в голубники свої, а горобці під остріхи, — і тоді загорялися голубники, а од них хижі і стодоли . і не було двора, де б не горіло, і не можна було гасити, бо всі двори загорілися. і побігли люди з города, і повеліла ольга воям своїм хватати їх. а як узяла вона город, то спалила його. і старійшин же города спалила, а інших людей — тих побила, а других оддала в рабство мужам своїм, а решту їх зоставила платити данину. і наклала вона на них данину тяжку, і дві частини [її] ішли києву, а третя — вишгороду, до ольги, бо вишгород був ольжиним городом. і пішла ольга по деревлянській землі з сином своїм і з дружиною своєю, встановлюючи устави і уроки . і [донині] є становища її і ловища її.