1.каковы причины дворцового переворота в 1741году? сравните его с воцарением екатерины 1,выявите общие черты и отличия этих событий. 2.какие качества императрицы отрицательно влияли на государства? 3.какую роль в страной играли фавориты императрицы? 4.охарактеризуйте деятельность елизаветы в области просвещения

17 октября 1740 г. умерла анна иоанновна. наследником престола был объявлен сын анны леопольдовны и герцога антона-ульриха брауншвейгского грудной младенец иван антонович, регентом при нем бирон. в ночь на 9 ноября 1740 г. бирон был свергнут минихом и отправлен в сибирский город пелым, регентство перешло к родителям ивана антоновича. между тем в армии (прежде всего в гвардии) зрел заговор в пользу младшей дочери петра i – елизаветы.   восшествие на престол елизаветы петровны (1741–1761) было подготовлено всем ходом предшествующих событий. бироновщина, долголетнее преобладание в высших сферах и в армии выходцев из государств, преследование тех, кто открыто протестовал против этого или был под подозрением – все это вызвало недовольство в среде дворянства и, прежде всего, в гвардейских полках, где служила наиболее энергичная часть дворянской молодежи. гвардейские полки находились в сердце государства, в петербурге, несли службу при императорском дворе, охраняя венценосную особу. это была организованная военная сила в самом центре столицы. как правило, командный состав полков назначался из представителей лиц, приближенных к трону. при анне иоанновне на эти должности назначались немцы или выдвиженцы партии, что вызывало возмущение основной массы офицерства, да и рядового состава, в значительной своей части состоявшего из представителей дворянского сословия. и взоры недовольных все чаще останавливались на елизавете петровне – «дщери петра великого». в ней видели то лицо, которое установит желаемый порядок вещей в высших сферах власти, покончит с национальным унижением. таким образом, предпосылки государственного переворота во многом обусловлены были мотивами национальными. к тому же, и это облегчало , среди верхушки, узурпировавшей власть, не было единства. племянница анны ивановны анна леопольдовна и ее новорожденный сын иван антонович были фигурами номинальными. подлинное руководство государственными делами первоначально осуществлял бирон, а после его удаления в ссылку честолюбивый генерал-фельдмаршал б.х. миних, его низвергнувший. но ему противостояли, претендуя на первое место в государством, а.и. остерман и его единомышленники. слабость существующей власти стала одной из главных причин успешного осуществления заговора.   елизавета петровна, дочь петра великого от его второй екатерины алексеевны, родилась в 1709 г. петр любил своих дочерей и в своей беспокойной жизни постоянно возил их за собой, что не способствовало их воспитанию и образованию. атмосфера, в которой росла елизавета, ее окружение, причудливо сочетали и то новое, что было внесено в жизнь реформами преобразователя, и черты старины. даже по меркам своего времени она получила образование самое поверхностное и могла гордиться разве тем, что говорила по-французски как на родном языке, и при дворе никто не мог с ней соперничать в танцах. природный ум и энергия соединялись в ней с отвращением к серьезному, систематическому труду. высокая, статная с изумительным цветом кожи, с румяным круглым лицом, и простая в обращении, она производила чарующее впечатление на окружающих, любила наряды и увеселения и вместе с тем была религиозна до набожности.   смерть петра, не оставившего завещания, круто изменила ее жизнь. она становится заметной фигурой в борьбе за трон, где лица и группировки, стремившиеся к власти, рассматривали ее то как опасную соперницу своих креатур, то как персону, воцарение которой поставит их у руля правления, откроет доступ к чинам и богатству.   елизавета чуть было не стала невестой своего племянника, императора петра ii. стремясь от нее избавиться, ее сватали не только за представителей правящих династий европы, но и за сына персидского шаха надира. ее браку с принцем карлом голштинским помешала только внезапная смерть жениха. в годы царствования анны ивановны елизавета была удалена от двора, отстранена от участия в политической жизни.

Відповідь:

Пояснення:

Гаджи I Ґірей— кримськотатарський державний, політичний і військовий діяч. Засновник Кримського ханства, перший кримський хан (1427–1456, 1456–1466) з династії Ґіреїв. Син Гіяса ад-Діна, онук Таш-Тимура.Багато джерел неправильно подають його походження. За турецькими істориками Джанабі (16 ст.) i Мунаджім-баши (17 ст.), він був сином Кічі-Мухамеда; за Різван-пашею (XVII ст.) — Улуг-Мухамеда; за анонімною «Короткою історією Кримських ханів» (XVII ст.) — сином Таш-Тимура. Згідно з Михалоном Литвином, він народився поблизу Торуня, що є сумнівним, адже його батько Гіяс ад-Дін тільки 1427 року емігрував до Литви.Народився і провів дитинство в тодішній столиці Великого князівства Литовського Тракаї, де вся його сім'я проживала в еміграції. Його рік народження 1379 р. В рік його появи на світ ханський аталик (вихователь) Девлет-Гельді («Щастя прийшло»), містик-суфій і глава роду Кереїв здійснив хадж — паломництво у Мекку. На честь цієї події немовля отримало ім'я Хаджі. Справжнє ім'я — Девлет-Берді. Девлет-Гельді став його вихователем (аталиком) (серед татар аталицтво користувалося великою пошаною й аталик часто був чи не найближчою для вихованця людиною). Хаджі Ґерай здобув традиційну мусульманську освіту, і рано вчився військовій справі. У володінні його родичів було місто Ліда в Білорусі (через це в тих місцях осіло багато татарських вершників, їх нащадки — литовські татари- живуть там й досі). Дитинство Хаджі минуло у Білорусі та Литві, тут він легко здружився з багатьма нащадками литовських багатих родин, зокрема, з майбутнім маршалом Литви Михайлом Радзивілом. Тут же знаходилися у вигнанні багато знатних людей, зокрема 13 синів Тохтамиша, рід Кереїв, Текіє, наступник роду Ширінів, багато мурз Криму та Дешт-і-Кипчаку.

Причиною вигнання була нестабільна ситуація в Криму. В 1380 р. війська хана Тохтамиша, до складу яких входили ополчення кримських Таш-Тимуридів на чолі з главою роду знищили залишки військ темника Мамая, перед тим розгромленого литовцями і Дмитрієм Донським на Куликовому полі. Так була відновлена єдність Золотої Орди після довгих і масштабних міжусобиць. Проте пізніше Тохтамиш досить необачно кинув виклик Тимуру Кульгавому, правителю Самарканда в сучасному Узбекистані, який мав у розпорядженні 200 000 воїнів.В результаті невдалої війни між Тохтамишем і Тамерланом на престол Орди вступив Пулад-хан, права рука темника Едигея. Пізніше почергово його заміняли такі хани як Кутлуг-Тимур і Тимур, які у всьому підкорялися Великому темнику. Але правління Едигея викликало опозицію серед знаті всередині Орди.

На початку 1410-х Хаджі Ґерай брав разом з батьком взяв участь в боротьбі проти Едигея. 1408 р. щоб упокорити Московське князівство, правитель вирушив на нього війною. Скориставшись його походом, татарська знать підняла проти темника повстання, на чолі якого став Тимур-хан. Нащадки Тохтамиша вважали момент найкращим для вторгнення. Джелал ад-Дін вдерся в область Дешт-і-Кипчак (причорноморські степи сучасної України). Крим та області Едичкульської і Джамбайлуцької орд йому підкорився досить легко, що було пов'язано з впливом на півострові родів Таш-Тимуридів і Кереїв. Намісник Едигея втік і Солхат підкорився переможцю. Девлет-Берді, дядько Хаджі Ґерай, став намісником Криму, карбуючи монету від імені Джелал ад-Діна. Сили Едигея не чинили запеклого опору. Його війська досить легко відступили до Дону, разом з кримськими Мангидами. Едигей, дізнавшись про ці події, здер з Московії великий відкуп і повернув на Орду. Незабаром він зазнав страшної поразки від Тимур-хана, який перехопив його військо біля Дону. Не маючи сил воювати і проти Тимур-хана, і проти Джелал ад-Діна, який швидко рухався на столицю, Едигей утік за Волгу, туди відійшли і Мангиди.