Опис сина захара беркута максим беркут твір.

максим — простий, як сама земля, як величезні гори, як стрімкі річки, як кришталеве повітря. здається, все він черпає з самої душі природи і збирає у своєму серці. він безстрашний і сміливий. його природний розум, кмітливість. «все у нього виходило в свій час і на своїм місці, без сумішки й сутолоки; всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок», — пише іван франко. навіть бояри поступово починають поважати максима, адже він дає розумні поради, а головне, врятовує дочку боярина мирославу, коли вона потрапила у лігво ведмедів. це свідчить про його рішучість і одночасно скромністю, бо максим не хизується своїм подвигом. максимові властиве почуття власної гідності. щиро покохавши мирославу, він просить тугара вовка згоди на одруження, але, почувши у відповідь зневажливі слова, «випростувався перед боярином, мов молодий пишний дубчак, і сказав лагідним, але певним голосом: «нічого злого я не сказав тобі… невже ж між твоїм, боярським, а моїм мужицьким родом така велика пропасть, щоб її любов не могла » вирісши в громаді, де всі були рівноправними, максим не міг передбачити, який гнів викличе його прохання в пихатого та зарозумілого боярина. максим беркут має безмежну любов до свого народу, до рідної землі, патріотизм: «се наша тухольщина, наш рай! — сказав максим, оком долину, і гори, і водопад з такими гордощами, з якими мало котрий цар обзирає своє царство! » людина, яка так безмежно любить свою землю, ніколи не зможе її зрадити. навіть у полоні, у кайданах. мужність, відвага максима викликали захоплення навіть у самого тугара вовка: «їй-богу, славний молодець… не дивуюсь, що він очарував мою доньку. і мене самого він міг би очарувати своєю рицарською вдачею! ». максим беркут, як і батько, громадські інтереси ставить вище особистих. він розуміє, що його життя небагато варте, порівняно з долею верховинців, запрян, яких знищать монголи, якщо їх пустити в гори, і тому схвалює рішення батька не обмінювати його на рештки монгольського війська, що зайшло в тухольську долину, а вийти не змогло. максим гордий за свій народ, який нещодавно бився з ворогом, і був певний у його перемозі. він знав, що тухольці будуть битися до останнього, щоб знищити всіх загарбників. скільки потрібно мужності та відваги, щоб не припиняти боротьбу і в полоні! через мирославу максим переказує тухольцям свій план остаточної розправи з монголами, обдурює їхнього ватажка бурунду, обіцяючи йому нібито показати вихід з тухольської долини. максим не загинув. у двобої з бурундою він переміг. його рятунок викликав радість в усіх тухольців. «навіть ті, що втратили своїх синів, братів та мужів, і ті радувалися максиму, немов з його поворотом повертали всі дорогі серцю, страчені в бою.

мені буд ласка з протоколом 25 і

                          необычный великан.

    в этот день была солнечная погода. солнце было настолько большое, что ослепляло своими светлыми лучами. я с друзьями играл на поле в мяч, но поскольку я случайно ударил сильно. этот мяч залетел в темный лес. нам говорили, что туда нельзя ходить и потому что это было моя вина. мне пришлось идти. в этом дремучем лесу не проходил насквозь ни один луч. когда я прошел полпути, то заметил в конце тропинки небольшой домик. в нем жил большой похожий на великана лесник. у него была черная борода и острый топор, рубивший дрова за один взмах. он меня заметил и приближаясь ко мне. великан, когда уже подошел вплотную, наклонил свою голову и я увидел у него в руках свой белый мячик.   с улыбкой он отдал мне этот мяч, но я вспомнил. что мои друзья меня ждут и волнуются. я взяв мяч побежал в обратную сторону не оглядываясь. все были рады, но никто не верил про великана. на следующий день, когда я зашел в тот самый лес в домике никого не было, а перед домом лежала записка со словами об уходе в странствие.

(я понимаю . что возможно нужно было ни это писать). извините.