Что изображает аккомпанемент в романсе "жавонорок"?

один из самых тонких, поэтических вокальных жанров - романс сумел преломить в себе огромный мир музыкальных образов. в романсе выражают себя и счастье, и одиночество, в нём то звучит народная речь и сказочные повествования. он уносит нас в страну фантастического музыкального востока, завораживает испанскими ритмами, открывает галерею тонких античных (античный – относящийся к и культуре древних греков и римлян) образов.

как и песня, романс относится к жанрам вокальной миниатюры, однако его отличает более изысканный поэтический и музыкальный образ. кроме того, романс - это обязательно сольное произведение с инструментальным сопровождением. песня же может исполняться и хором, и без аккомпанемента.

романс возник в начале xix века. в нём отражаются личные интересы человека с его радостями и страданиями, его внутренним миром, полным разнообразных чувств.

для композиторов романс стал тем жанром, в котором они могли выразить новые образы, картины, настроения. в романсе зазвучали песни птиц и биение человеческого сердца, плеск воды и шелест дубрав.

эти образы составляют важную часть вокальной лирики и композиторов - глинки, римского-корсакова, чайковского, рахманинова.

огромное влияние на художественный строй романсов оказала поэзия. воспетые ею просторы, картины природы, времена года, любовь с её радостями и страданиями - всё звучит в романсе, всё оказывается близким исканиям музыкантов.

но точно так же мы можем сказать, что эти темы пронизывают всё искусство: разве и в живописи не находим мы те же образы? гремит колокольчик, мчится тройка, разливаются весенние воды, зацветает сирень… каждый из этих образов по-своему отражён во всём искусстве.

внимание и любовь к окружающему миру – эта идея стала одной из главных в музыкальном искусстве.

(если что я его сестра и я в университете)

его изображает скрипка

І. К. Ф. Фішер-Ariadne musica, 1702, 20 прелюдій і фуг в 19 тональностях.

І. С.Бах — два томи «Добре темперованого клавіру», 1722 і 1744. Кожен том містить по 24 прелюдії і фуги в 12 основних мажорних і 12 мінорних тональностях, по прелюдії і фузі на кожну клавішу фортепіано.

Л. ван Бетховен - 2 прелюдії, ОП. 39; кожна проходить через всі мажорні тональності.

Ф. Шопен - 24 прелюдії, ОП. 28, по одній на кожну вживану мажорну і мінорну тональності.

К. Дебюссі-два томи по 12 прелюдій, 1910 і 1913. В кінці кожної прелюдії стоїть її назва, в той час як перед нею стоїть тільки римське число, що вказує її номер.

С. в. Рахманінов-прелюдія Op. 3 № 2, 10 прелюдій Op. 23 і 13 прелюдій ОП. 32: всього 24 прелюдії.

А. Н. Скрябін-24 прелюдії, Op. 11 і численні коротші цикли прелюдій.

П. Хіндеміт-Ludus Tonalis, 1940: прелюдія, 11 інтерлюдій і 1 постлюдія, що перемежовуються з 12 фугами.

А. Гінастера-цикл з 12» американських прелюдій " (Doce Preludios Americanos), 1946.

Задерацький, Всеволод Петрович-цикл з 24 прелюдії і фуг, 1937

Д. Д. Шостакович-цикл з 24 прелюдій і фуг, 1951, і більш ранній цикл з 24 прелюдій для фортепіано.

Объяснение:

Прелюдія (від лат. prae... - перед і лат. ludus-гра) - короткий музичний твір, що не має суворої форми. У період зародження прелюдії завжди передували більш довгому, складному і строго оформленому твору (звідси назва), але згодом композитори стали писати прелюдії і як самостійні твори. У прелюдіях часто зустрічається остінато, прелюдії за стилем в цілому схожі з імпровізацією. Прелюдія може бути вступом до будь-якого музичного твору або невеликий самостійної п'єсою, головним чином для клавесина, фортепіано, органу. Створюються цикли прелюдій і фуг, а також одних прелюдій.