Історична доба,зображена в роиані айвенго

ійський письменник в. скотт народився у шотландії і ще з дитинства захоплювався минулим своєї вітчизни, й народними переказами про військові подвиги та жорстоку родову помсту, кривавий розбрат.

починаючи писати кожний роман, письменник старанно й уважно вивчав історичні документи, пам'ятки, костюми й звичаї, бо вважав, що для створення справжнього історичного твору потрібна насамперед точність і правдивість. одним із найкращих його історичних романів є «айвенго», створений 1820 року.

твір переносить нас у середньовічну ію. дія роману припадає на 1194 рік і пов'язана з поверненням в ію після тривалої відсутності короля річарда і, названого левовим серцем. ія як держава на той час лише починала формуватися. королю річарду довелося вести боротьбу з братом джоном, який намагався захопити владу, стати королем ії, а також з феодалами, норманськими баронами, що хотіли зберегти свою незалежність від королівської влади, а також свої привілеї. саме такий політичний конфлікт роману. проте ускладнений він ще й національним конфліктом, оскільки корінне населення країни — сакси — ще й тепер, коли минуло вже понад сто років з того часу, як їхню країну підкорили нормани, не можуть примиритися з володарюванням чужоземців. і, врешті-решт, у романі яскраво представлені низи тогочасного суспільства: доведені до повного розорення утисками й поборами селяни, які перетворилися на розбійників, що ведуть боротьбу з гнобителями; а також феодали, королі, полководці.

зі сторінок роману постає ія, охоплена одночасно національним розбратом, політичними міжусобицями й соціальним протестом простих трудівників. країна, у якій ще немає ні єдиної нації, ні єдиної спільної мови, ані міцної державної системи. міцною цивілізованою державою ії ще тільки доведеться стати.

у романі автор подає реально існуючі історичні персонажі (річард левове серце, принц джон) з вигаданими героями, яких письменник змалював з особливою теплотою і любов'ю. ми не можемо не захоплюватися чесним, мужнім, шляхетним лицарем айвенго, красою, ніжністю й вірністю леді ровени, розумною й гарною, сповненою людської гідності ребеккою. приваблює нас і гордий седрик ротервудський, що не залишає надії скинути чужоземну владу й відродити колишню могутність саксів.

разом із тим авторові прекрасно вдалося показати негативних персонажів роману, наприклад норманських баронів. це пихаті, нахабні люди, для яких не існують ні закони, ні мораль, особливо у тих випадках, коли йдеться про задоволення їхніх особистих вигод. але найкраще, мабуть, письменнику вдалося зобразити образ лицаря ордену храмовників бріана де буагельберга. це честолюбна людина, що прагне влади. для нього і релігія, і лицарський орден, і люди — лише засоби для досягнення особистої мети. він навіть любити по-людськи не вміє: кохану дівчину, ребекку, ледве не доводить до загибелі.

особливо яскраво змалював в. скотт у своєму романі короля річарда левове серце. він сміливий, мужній, відчайдушний, справжній лицар. чудово почуває себе у будь-якому і: чи спілкується з простим народом, чи з особами з вищого суспільства. у романі він виступає як виразник інтересів не лише феодальних баронів-норманів, а й корінного населення ії — саксів, найголовніше — народу. проте, йдучи за історичною правдою, письменник зауважує, що річард здійснював «блискучі, але непотрібні подвиги». слава мужнього воїна була для нього дорожчою за славу мудрого правителя, тому він і не здійснив «ніяких плодотворних діянь». такий у трактуванні скотта образ короля річарда левове серце.

автор роману дає читачеві зрозуміти, що життя окремих людей — це лише частка загального народного життя.

«коли ми читаємо історичний роман вальтера скотта, то ми ніби стаємо сучасниками епохи, громадянами країни, у якій відбувається дія роману», — писав в. г. бєлінський. із цими словами критика важко не погодитися.

в. скотт побачив в історії рух, боротьбу, перемогу прогресивних сил, що й вдалося йому яскраво й правдиво зобразити у своєму романі «айвенго».