Шесть словосочетаний в одном предложении

вчера мы сходили в большой замок, поплавали в реке, объелись чёрной смородины.

1. сходили (когда? ) вчера

2. сходили (куда? ) в замок

3. в большой (какой? ) замок

4. поплавали (где? ) в реке

5. объелись (чего? ) смородины

6. смородины (какой? ) черной

Людське життя.. неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин. люди, їх мільйони.. усі вони зовсім різні й чимось неповторні. вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.  так, життя кожної людини - це стежина, устелена жовто-гарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними та чорними тонами, як у пісні "два кольори" - «червоне - то любов, а чорне - то журба». бо й справді,кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим. стежина життя.. це по ній кожен має пройти гідно. але якою вона буде? і хочеться гукнути: «життя! ну зупинись хоч трішки! почекай хоч одну мить! візьми мене на свої крилечка й понеси ген-ген за небокрай, де люди у вічності живуть» .  важко розмірковувати про людське життя, адже це настільки багатогранне явище, що ніяких слів не вистачить, щоб розкрити його сутність. найвидатніші філософи в усі часи намагалися зробити це, проте, як на мене, найкраще це вдалося митцям, які за мови образів, звуків, фарб наближаються до розгадки великої таємниці життя. життя – найбільша цінність. саме тому настільки вражають випадки, коли людина свідомо приносить життя у дар іншим. так вчиняли герої-бійці підчас великої вітчизняної війни, а до них – герої українського народу, що боролися як могли за свободу та незалежність нашої батьківщини, право свого народу на самобутність, щасливе майбутнє свої дітей. життя видатних особистостей – митців, науковців, громадських діячів, вчителів, лікарів – це постійний, щоденний дар суспільству й людству в цілому. згадаємо марію та п’єра кюрі,вчених, які відкрили радіоактивність радію та полонію, та були першими добровільними жертвами опромінення, бо не відмовилися від експериментів, хоча й усвідомлювали небезпеку для свого здоров’я.