Роман дубровский длинный подробный пересказ 9 и 10 главы!

Глава 9. описывается храмовый праздник, который проводит троекуров в своей усадьбе. приезжает много гостей. среди них опоздавший, тот самый лжесвидетель на суде антон пафнутьевич спицын.    он вовсеуслышанье заявил, что боялся разбойников дубровского, так как у него с собой припрятана большая сумма денег. начинается обсуждение темы про шайку владимира дубровского. помещица анна савишна утверждает, что дубровский справедлив и грабит не всех. например, у нее он не стал отбирать деньги, когда узнал, что она отправляет их своему сыну в гвардию. исправник заметил, что он обязательно поймает разбойников и у него имеются сведения о приметах главаря владимира дубровского. на что троекуров заметил, что под этими приметами можно распознавать любого. далее троекуров самоуверенно заявил, что он не боится разбойников. если на него будет нападение, то он сможет справиться с шайкой самостоятельно. и тут же рассказывает про медведя и о смелости   дефоржа. глава 10. уверенность троекурова в безопасности не успокаивает спицына. все еще беспокоясь за свои деньги, он просит смелого француза дефоржа ночевать у него в комнате. учитель соглашается. однако ночью выясняется, что француз дефорж и предводитель шайки разбойников владимир дубровский это одно лицо. дубровский отнимает деньги спицына и угрожает ему на тот случай, если спицын решит его выдать троекурову. это было кратко, вот подлинее 9 на храмовый праздник в село троекурова съезжается много гостей. после церковной службы начинается роскошный пир. за столом все наперебой рассказывают о новых подвигах банды дубровского. присутствующий исправник читает список его внешних примет, но он оказывается таким общим и неопределённым, что троекуров замечает: под это описание подходит даже дефорж. на обед приезжает и антон пафнутьич спицын, сосед-помещик, который некогда в угоду троекурову свидетельствовал против дубровского-старшего во время памятного судебного разбирательства   10 боясь, что дубровский-сын наведается к нему в поместье посчитаться за отца, антон спицын теперь постоянно возит все свои денежные сбережения с собой – в привязанной под рубашкой кожаной сумке. он не чувствует себя безопасно даже у троекурова. когда гости после угощения начинают готовиться ко сну, спицын просится почивать в одной комнате с дефоржем. зная, как тот обошёлся с медведем, антон пафнутьич уверен: француз - человек смелый и не растеряется даже в случае ночного нападения разбойников. спицын и гувернёр засыпают друг рядом с другом. утром антон пафнутьич внезапно просыпается, чувствуя, что кто-то снимает у него с груди сумку с деньгами. продрав глаза, он видит дефоржа с наведённым на него пистолетом. на чистом языке «француз» приказывает ему молчать и говорит: «я дубровский»

Твір-роздум на тему дружба

ми часто називаємо друзями тих, хто насправді є приятелями. тобто тих наших «друзяк» з якими ми просто сидимо за партою, до яких ходимо грати в ляльки або в комп’ютерні ігри. чи може нам хочеться піти на сусідню вулицю покататися на гойдалці, а мама не пускає самого. доводиться шукати тих, хто піде разом з нами. так з’являються в нас приятелі, яких ми гордо називаємо «друзями».

а справжня дружба – це щось ширше та глибше, я так вважаю. друг – не той хлопець або дівчинка, який відразу залишить тебе, якщо ти перестанеш грати з ним у м’яча, або ходити з ним на річку, або дозволяти сідати за свій комп’ютер. друг – це людина, якій цікавий ти сам, твоя душа, твої думки, твої захоплення. який тебе прийме таким, який ти є, навіть якщо ти перестанеш слухати хіп-хоп та перейдеш на панк-рок. який буде тебе зупиняти, якщо ти щось робиш погане, а не просто пліткувати за спиною.

раніше мені інколи ставало дуже неприємно – дружиш-дружиш із кимось, мало не душу йому виповідаєш, а потім – раз! і його вже нема, він знайшов когось цікавіше чи заможніше, і вже не хоче навіть при  зустрічі два слова сказати. а тепер мені все одно. значить, це були не друзі, і не потрібно за ними побиватися.

мої знайомі часто говорять, що друг ніколи ні в чому не відмовить. мовляв, от ти мені не дав якусь річ – значить ти поганий друг. а я вважаю не так. навіть якщо друг тобі щось не дав – подумай і намагайся зрозуміти, чому він це зробив. можливо, він не має змоги. можливо, не так тобі ця річ і потрібна. наприклад, якщо пияка вимагає горілки, а добрий «друг» йому носить, замість того, щоб умовити його лікуватися – то що це за друг такий ?

раніше у мене теж не виникало думок, яким має бути справжній друг, я просто грався з іншими дітьми, підлітками. але нещодавно я десь почув фразу, що «друг мій – це третє моє плече». і про те, що друга не треба ні про що просити, він сам дізнається, що тобі треба, якщо він справжній. але щоб досягти того ідеалу, потрібно самому стати таким другом. і тоді побачиш – хто відкликається на твоє серце, а хто байдужий, і хоче лише мати зиск.

у мене дуже багато знайомих, приятелів, і в школі, і на вулиці. є і друзі, яких я би назвав справжніми, але не буду казати гучних слів. можливо, я сам ще не такий сильний, справжній друг, щоб вимагати такого від інших. я думаю, час покаже, якою сильною буду наша дружба – якщо ми не загубимося після школи, студентами у дорослому житті. я дуже сподіваюсь на це.