План до оповідання сухомлинського чому голуби прилетіли до олега

1 . хатка голубів   2. чия черга годувати?     3. пропозиція вчительки   4. як же там голуби?   5. хто годував у літку голубів   6.   всі голуби до олега                                                                                                              

Усмiшки, фейлетони, нариси остапа вишнiї це перлини в украïнськiй лiтературi. поринаючи в свiт дотепноï мови,життєрадiсних героïв, народного гумору, веселого мисливського жарту,переживаєш чудовi хвилини естетичноï насолоди, вiдчуваєш, як свiтлiшає надушi та вiдлягає вiд серця. а вдивляючись у просте мудре обличчя письменника,думаєш спочатку, що йому легше жилося, бо вiн умiв у найжахливiшому вiднайтизернини смiху. та якось я прочитала слова остапа вишнi: “все життя гумористом! господи! збожеволiти можна вiд суму! ” i такими гiркими та трагiчними вони менiздалися, що я вирiшила докладнiше ознайомитися з бiографiєю письменника. дiзналасяпро 10 рокiв заслання, тяжку хворобу, загрозу розстрiлу, нелегке творче життя.здоров’ям, спокоєм, приниженням людськоï гiдностi довелося платити данинумузi. та все ж, як на мою думку, мав цей гуморист велике письменницьке щастяї визнання та любов свого народу. його твори знали навiть неписьменнi, а закiлькiстю видань та перевидань фейлетонiв, гуморесок в украïнськiй лiтературiостаповi вишнi, мабуть, немає рiвних.читаючи “зенiтку”, “мисливськi усмiшки”, “дещо з украïнознавства”,“чухраïнцi”, дивуюся мудростi гумориста й глибинi фiлософського змiсту йоготворiв. вражає письменницька майстернiсть: умiння в невеликiй новелi поєднатиглибокий лiризм з простим жартом. подобаються його свiжа дотепна мова, примовки,анекдоти. остап вишняї майстер пародiï, шаржу, травестiï.ми звикли завжди вiдшукувати у фактах бiографiï великих людей щось доленосне.остап вишня з доброю усмiшкою, гумором розповiдає про своïх зовсiмзвичайнiсiньких батькiв: “батьки моï були, як узагалi батьки”. у такому жтонi вiн згадує про свою освiту та книжки. “книга, що найсильнiше на мене враженнясправила в моïм життi,ї це “катехiзис” фiларета. до чого противна книжка! ще якби такї прочитав та й кинув, воно б нiчого, а тої напам’ять”. та й письменником, якщо вiрити оповiдачевi (“моя автобiографiя”),став тому, що квалiфiкацiï особливоï не мав, бухгалтерiï не знав,то й зробився остапом вишнею i почав писати. такий простий, сповнений здоровогоглузду погляд на письменника-людину менi iмпонує. а вмiння його першим посмiятисянад собою справляє дуже приємне враження на читача.гумор, смiх можна вважати ознакою внутрiшньоï свободи людини. очевидно, вишняволодiв секретом внутрiшньоï свободи, яку вiн зберiгав за всiх ситуацiй,свободи “вiд нечистоï” сили, своєï i чужоï. тому в його душi жилане жовчна злiсть, а сонячний смiх.