Галицько волинське князівство росквит

південно-західні князівства русі - володимиро-волинське і галицьке, - об'єднали землі дулібів, тиверців, хорватів, бужан, увійшли до складу київської русі наприкінці х ст. за володимира святославича. однак політика великих київських князів щодо волині та галичини не знаходила підтримки серед місцевої знаті земельної, і вже з кінця xi ст. почалася боротьба за відокремлення цих земель, хоча волинська земля традиційно мала тісні зв'язки з києвом. волинь до середини xii ст. не мала власної династії князів. нею, як правило, безпосередньо керували з києва або часом за володимирським столом сиділи київські ставленики.

формування галицького князівства почалося в другій половині xi ст. цей процес пов'язаний з діяльністю засновника галицької династії князя ростислава володимировича, онука ярослава мудрого.

розквіт галицького князівства припадає на час правління ярослава осмомисла (1153 - 1187), який давав рішучу відсіч насідали на нього угорцям і полякам і вів запеклу боротьбу проти боярства. зі смертю його сина володимираярославича династія ростиславичів припинила своє існування, а у 1199 р. володимиро-волинський князь роман мстиславич оволодів галицьким князівством і об'єднав галицькі та волинські землі в єдине галицько-волинське князівство. центром його був галич, потім - холм, а з 1272 р. - львів. переможні походи дружин романа на литву, польщу, угорщину і половців створили йому і князівству високий міжнародний авторитет.

Рыболовства, охота

Объяснение:

Предметы: копья, дубина, рубила, скребок, камень. Нож, гарпун