Анкета головного героя з повісті івана франка "захар беркут"

Усамих важких випробуваннях головний герой повісті і. франка захар беркут проявляє себе як смілива і мудра людина. наприклад, він дає завдання своїй громаді не тільки відбити, а й повністю розбити монголів, при чому й сам приймає у цьому активну участь. саме у нього виникла рятівна думка про затоплення нападників водою гірського потоку. надзвичайну силу духу і шляхетність виявив захар беркут і тоді, коли на одних вагах постало життя його молодшого сина і доля громади. як не важко захару було зробити вибір, яким великим не був його душевний біль, але він зробив той вибір, який відповідав його обов’язкам. не згоджується він і обдурити ворога: «беркути додержують свого слова навіть ворогові і зрадникові. беркути ніколи не сплямують ні своїх рук, ні свого серця підступно пролитою кров’ю». у своїй передсмертній промові захар беркут передбачає, що ця біда була для його співвітчизників не остання. але він висловлює велику надію на кращі часи, на ті часи, коли люди давні справедливі порядки, відновлять їх, що й стане запорукою життя українського народу.

Пригляньмося до омелька кайдаша. вже немолодий, він більшу частину свого життя відробив на панщині, яка « на нього свій напечаток». працював він і після панщини, вже на себе, на свою сім'ю. «він був добрий і заробляв добрі гроші, але ніяк не міг вдержати їх у руках. гроші втікали до шинкаря». читаючи це, співчуваєш старому, бо далі автор розкриває причину цього пияцтва. він каже, що кайдаш став заглядати в корчму, «запиваючи давнє панщинне горе». на прикладі старого кайдаша автор показує, як кріпацтво зламало людину. і хоч воно не вбило в ній трударя, але перетворило на п'яницю.  знайомлячись із марусею кайдашихою, помічаєш, що це насамперед сварлива жінка, гризлива свекруха, «наче люта змія». кріпаччина теж висушила її душу, знищила в ній добре, ніжне, ласкаве. тепер жадоба до власності керує всіма її вчинками. вона довго працювала в панів і наслідувала у них лиху та зарозумілість, навчилася зневажливо ставитися до нижчих за себе, підпорядковувати їх своєму впливу. але разом з тим вона хороша господиня, вміє добре куховарити. коли обродилася її невістка мотря, вона «припала коло свого онука, неначе коло своєї кайдашиха тішилася онуком, колихала його, » але через сварки і гризню невістка «не давала їй дитини й одганяла її од колиски. тільки вночі, тоді як мотря спала міцним сном, кайдашиха вставала до дитини, забавляла, як вона плакала, та годувала її молоком». так письменник-реаліст показав, що не все в образі кайдашихи було негативним. це вплив панщини та дрібної власності зробили її такою.  описав письменник і тогочасну молодь — дітей колишніх кріпаків: карпа і лавріна. сини кайдаша успадкували від батька працьовитість, турботу за свою сім'ю, а також інтереси дрібного власника. зовні брати схожі один на одного. але кожен із них — чітко окреслена індивідуальність.  старший син, карпо, був суворий і непривітний. був упертий, гордий, не любив нікому кланятись, навіть рідному батькові: «в його була тільки пара волів, і як треба було спрягатися під плуг, він ніколи не просив волів у батька, а напитував ів між чужими людьми». на противагу карпові, лаврін був лагідної вдачі, чутливий до краси й ніжності, схильний до жартів і дотепів. він з іронією ставився до колотнечі в сім'ї, кепкував з мотрі. кайдашиха, вихваляючи сина, каже про нього: «мого лавріна, проше вас, хоч у пазуху сховай, а як іде селом, то дівчата аж перелази ламають».  коли брати одружуються, то гордий та впертий карпо бере багату дівчину мотрю, а веселий лаврін — убогу мелашку. мотря розумна, вродлива і чепурна жінка. а за характером вона « бриклива, і в неї й серце з перцем». вона любила працю. «діло ніби горіло в мотриних руках». ставши невісткою, вона довгий час змовчувала свекрусі на її докори. і лише тоді, як відчула себе наймичкою, а не господинею, її терпець увірвався: «я на батька не кричала ніколи, а в вас мусиш кричать, коли робиш на всю сім'ю сама». захищаючи себе, мотря поступово втрачає почуття міри, і згодом стає сварливою і жорстокою людиною, яка в сімейних суперечках не зупиняється ні перед чим.