Кто оставил информацию о развитии земледелия и скотоводства в казахстане

около 10 тыс. лет назад в жизни че­ло­ве­ка про­изо­шли по­и­стине ре­во­лю­ци­он­ные из­ме­не­ния: из со­би­ра­тель­ства по­яви­лось зем­ле­де­лие, а из охоты — ско­то­вод­ство. люди на­учи­лись де­лать одеж­ду из ткани, ле­пить гли­ня­ные горш­ки. более слож­ным стало и об­ще­ствен­ное устрой­ство. что стало при­чи­ной от­ка­за от тра­ди­ци­он­ных для пер­во­быт­но­го об­ще­ства спо­со­бов до­бы­чи про­пи­та­ния? какие из­ме­не­ния в жизни людей про­изо­шли вслед­ствие пе­ре­хо­да к зем­ле­де­лию и ско­то­вод­ству? об этом вы узна­е­те на нашем се­го­дняш­нем за­ня­тии.

со­вер­шен­ствуя спо­со­бы охоты и со­би­ра­тель­ства, пер­во­быт­ные люди все равно ис­пы­ты­ва­ли труд­но­сти, свя­зан­ные с недо­стат­ком пищи, они были вы­нуж­де­ны по­сто­ян­но ко­че­вать в по­ис­ках жи­вот­ных и съе­доб­ных рас­те­ний. люди за­ви­се­ли от при­ро­ды.

за­ни­ма­ясь со­би­ра­тель­ством, жен­щи­ны за­ме­ти­ли, что упав­шие в землю зерна ди­ко­рас­ту­ще­го яч­ме­ня или пше­ни­цы всхо­ды. люди стали спе­ци­аль­но сеять зерно в раз­рых­лен­ную почву. так из со­би­ра­тель­ства воз­ник­ло зем­ле­де­лие.

муж­чи­ны ино­гда при­но­си­ли с охоты де­те­ны­шей уби­тых жи­вот­ных. их можно было вы­кор­мить и при­ру­чить. люди одо­маш­ни­ли диких собак, сви­ней, овец, коз и коров (рис. 1). так из охоты воз­ник­ло ско­то­вод­ство.

Іва́н Скоропа́дський (1646 — 14 липня 1722) — український військовий, політичний і державний діяч, гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави в Лівобережній Україні (1708-1722). Представник козацького роду Скоропадських. Старший син Іллі Скоропадського. Генеральний бунчужний (1698-1699), генеральний осавул (1701-1706), стародубський полковник (1706-1708). Гетьман Глухівського періоду в історії України. Після переходу Мазепи на бік шведів, призначений головою Гетьманщини з волі московського царя Петра І. Безуспішно намагався протистояти московським планам ліквідації козацької автономії.

За усними переказами, Іван Скоропадський був знавцем кулінарного мистецтва. У повісті «Прогулянка з задоволенням і не без моралі» Тарас Шевченко назвав йоРодом з Умані. Добре навчався у Києво-Могилянській академії.

У 1674 році, після зруйнування Умані, Іван Скоропадський переселився на Лівобережну Україну, де був військовим канцеляристом у гетьмана Івана Самойловича (1675—1676), чернігівським полковим писарем (1681—1694); 1698 генеральним бунчужним, 1701 генеральним осавулом (другим). Розумна й тактовна людина, Скоропадський не раз виконував важливі дипломатичні місії гетьмана Івана Самойловича (до Московії 1675 і 1676, до Кримського ханства 1681) й Івана Мазепи (до Речі Посполитої 1690, до Московії 1693 і 1696, до Січі 1703).го «вигадником борщів»

Підсумок

У важких умовах свого часу Скоропадський робив усе, що міг, аби боронити права української держави та інтереси її населення. Скоропадський коректно ставився до свого попередника і навіть у своїх універсалах уникав офіційної російської термінології щодо «изменника» Мазепи (вважав її блюзнірською). Натомість називав його звичайним «бувшим гетьманом» або «нашим антецесором». Скоропадський протестував проти московських утисків, загарбань і здирств (навіть всесильного Олександра Меншикова), був проти утворення Малоросійської колегії. Звичайно, всі ці заходи Скоропадського не могли вплинути на Петра І, який, всупереч своїм урочистим обіцянкам зберігати автономні права України, у критичний момент переходу Мазепи на бік Швеції вирішив ліквідувати гетьманський устрій.

У колах української мазепинської еміграції ім'я і пам'ять Скоропадського завжди залишалися чистими (екзильний гетьман Пилип Орлик згадував у своєму «Діяріюші» його як свого «великого й любого приятеля»). Іван Скоропадський помер 3. (14) 7. 1722 і був похований у Гамаліївському монастирі м. Глухова.

Гетьман Іван Скоропадський, як і його попередник Іван Мазепа, відзначився благодійництвом. Так, зокрема він започаткував спорудження Гамаліївського монастиря, а в Стародубі на кошти Івана Ілліча зведена церква Предтечі. Турбувався гетьман і про розвиток Чернігівського Єлецького монастиря. Був також і великим шанувальником мистецтва. Так, після великої пожежі 1718 року дуже постраждала Києво-Печерська лавра. Іван Скоропадський опікується створенням нових розписів Успенського собору. У чернігівській друкарні (вона знаходилась в Троїцько-Іллінському монастирі) на початку XVIII ст. були видані книги Іоанна Максимовича, зокрема «Молитва Отче Наш на седьм богомыслий расположения» та «Краткое поучение о 7 сакраментах или тайнах церкви». Унікальні книги мали родовий герб Скоропадського і робилися на його замовлення.

нам це теж задавали