Написать рассказ про мифы бога атум

бог-творец атум. иначе рассказывали о сотворении мира в городе гелиополе. там считали, что творцом мира был бог атум. в самом начале был только нун – так египтяне называли бесконечный и темный океан-хаос. и появился в этом хаосе бог атум. когда вышел он из нуна то не нашел места, куда бы он мог наступить, и создал он тогда первоначальную землю – холм бен-бен. встал атум на холм, выдохнул, и из этого воздуха появился шу, бог воздуха и пространства. создал потом атум и богиню воды тефнут. но заблудились они среди хаоса-нуна. долго искал их атум но не смог найти. послал он тогда на их поиски свое око – и оно нашло шу и тефнут. когда они вернулись, заплакал от радости бог атум, его слезы упали на холм бен-бен и превратились в людей.

позже от брака бога воздуха шу и богини воды тефнут родились геб - бог земли и нут - богиня неба. а богиня неба нут породила осириса, исиду и сета. после боги установили в мира порядок. а там, где появился первоначальный холм земли, в городе гелиополе, египтяне построили храм и почитали в нем бога-творца атума.

Дмитро Іванович Яворницький – видатний український історик, археолог, етнограф, фольклорист, дійсний член НТШ, ВУАН, Московського археологічного товариства, чия багаторічна наукова діяльність нерозривно пов’язана з історією запорозького козацтва. Народився Дмитро Яворницький 25 жовтня (6 листопада) 1855 р. в с. Сонцівка Харківського повіту Харківської губернії в родині дяка. Початкову освіту здобув у Харківському повітовому училищі, згодом навчався у Харківській духовній семінарії. У 1877 р. вступив на історико-філологічний факультет Харківського університету. За роки навчання в університеті у Дмитра Яворницького склалися надзвичайно приязні стосунки з тамтешніми проукраїнськими викладачами Олександром Потебнею і Миколою Сумцовим, під впливом яких відбувалося становлення Яворницького як науковця. Олександр Потебня за його до участі в студентському гуртку з вивчення історії та звичаїв українського народу.

Після закінчення університету в 1881 р. Дмитро Яворницький залишається на кафедрі російської історії позаштатним стипендіатом для підготовки до професорського звання. Одночасно він викладає історію у різних середніх навчальних закладах Харкова. Навесні 1885 р. прочитав серію публічних лекцій про запорозьке козацтво, за що зазнав утисків і звинувачень з боку місцевої влади, котра доклала зусиль, аби молодого українського історика було позбавлено стипендії, відтак звільнено з університету. Протягом 1885–1881 рр. Яворницький працював викладачем історії у кількох навчальних закладах Санкт-Петербурга, зокрема в Миколаївському сирітському інституті шляхетних дівчат, Другому кадетському корпусі, приватній жіночій гімназії Стоюніної (Ф. І, № 22093, 22094). Окрім викладацької діяльності, Яворницький займається активною науково-пошуковою діяльністю в архівах Петербурга, досліджуючи джерела з історії козаччини. Кожного літа він виїздив у археологічні експедиції до місць, пов’язаних із запорозькою минувшиною, зокрема в 1887 р. він разом зі своїм колегою Володимиром Тарновським здійснив подорож дніпровськими порогами, збираючи матеріали до своїх наукових студій (Ф. І, № 22095).