Про що розповідає нестор літописець в повісті минулих літ про святослава

було це після потопу вже. три сини ноя — сим, хам і яфет — розділили землю. і дістався схід симові, хамові — південна частина, яфетові — північна сторона і західна. в яфетовій же частині сидить русь, чудь і всякі народи: меря, мурома, весь, мордва, заволоцька чудь, перм, печера, ям, угра, литва, зимигола, корсь, летьгола, ліб. ляхи ж, і прусси, і чудь сидять поблизу моря варязького. яфетове бо коліно й це: варяги, свеї, нормани, готи, русь, , галичани, волохи, римляни, німці, корляги, венедиці, фряги та інші. вони сидять од заходу до півдня і сусідять з племенем хамовим.

сим же, хам та яфет, розділивши землю, жили кожен у своїй частині. і був [тоді] один народ. а коли намножилося людей на землі, то намислили вони у дні іоктана й фалека спорудити башту до неба. і будували вони башту сорок літ. і не була вона завершена, бо змішав бог народи і розділив на сімдесят і на дві мови, і розсіяв [їх] по всій землі.

після того ж, як було розвалено башту і розділено народи, взяли сини симові східні краї, а хамові сини — південні краї; яфетові ж сини захід узяли і північні краї. від цих ото сімдесяти і два народів, од племені таки яфетового, постав народ слов’янський.

і розійшлися вони по землі прозвалися іменами своїми, — [од того], де сіли, на котрому місці. ті, що, прийшовши, сіли по ріці на ймення морава, і прозвались моравами, а другі чехами назвалися. а се — ті самі слов’яни: білі хорвати, серби і хорутани. коли ж волохи найшли на слов’ян на дунайських, і осіли між них, і чинили їм насильство, то слов’яни ті, прийшовши, сіли на віслі і прозвалися ляхами. а від тих ляхів [пішли одні, що] прозвалися полянами, другі ляхи [прозвалися лютичами], інші — мазовшанами, ще інші — . так само й ті ж слов’яни, прийшовши, сіли по дніпру і назвалися полянами, а інші — деревлянами, бо осіли в лісах; а другі сіли межи прип’яттю і двіною і назвалися дреговичами; а інші сіли на двіні і назвалися полочанами — од річки, яка впадає в двіну і має назву полота; од сеї [річки] вони прозвалися полочанами. слов’яни ж, [що] сіли довкола озера ільменя, прозвалися своїм іменем — [словенами]; і зробили вони город, і назвали його новгородом. а другі ж сіли на десні, і по сейму, і по сулі і назвалися сіверянами. і так розійшовся слов’янський народ, а від його [імені] й дістали логічного зв’язку з першою і перенесли [свою] назву слов’янські письмена.

дивіться також

повість минулих літ (повний текст)

▲ читається трохи більше, ніж за 2 вечори

повість минулих літ (стислий переказ)

▲ читається за 5 хвилин

оповідь про напад хозарів ()

▲ читається менше, ніж за хвилину

оповідь про заснування києва ()

▲ читається за одну хвилину

ще 1 твір →

біографія нестора літописця

***

коли поляни жили особно і володіли своїми, то було [між них] три брати: кий, щек, хорив і сестра їх — либідь. і сидів кий на горі, де нині узвіз борич, а щек сидів на горі, яка нині зветься щековицею, а хорив — на третій горі, од чого й прозвалася вона

хоривицею. зробили вони городок [і] на честь брата їх найстаршого назвали його києвом.

були ж вони мужами мудрими й тямущими і називалися полянами. од них ото є поляни в києві й до сьогодні.

інші ж, не знаючи, говорили, ніби кий був перевізником, бо тоді коло києва перевіз був з тої сторони дніпра. тому [й] казали: "на перевіз на київ". але ж коли б кий був перевізником, то не ходив би він до цесарограда. а він княжив у роду своєму і ходив до цесаря. а коли він вертався назад, [то] прийшов до дунаю і вподобав місце, і поставив городок невеликий, і хотів [тут] сісти з родом своїм. й донині називають дунайці городище те — києвець. кий же повернувся у свій город київ. тут він і скончав живоття своє. і два брати його, щек і хорив і сестра їх либідь тут скончалися.

***

ось чудь, словени, кривичі і інші вигнали варягів за море, і не дали їм данини, і стали самі в себе володіти. і не було в них правди, і встав рід на рід, і були усобиці в них, і воювати вони між собою почали. і пішли вони за море до варягів, до русі. і просили княжити і володіти ними. і вибралося троє братів із своїми, і з собою всю узяли русь. і прийшли вони до словен, і поставили город ладогу. і сів у ладозі найстарший [брат] рюрик, а другий, синєус, — на білім озері, а третій, трувор, — в ізборську. і од тих варягів дістана [свою] назву руська земля.

а по двох літах синєус і трувор померли, і взяв рюрик волость усю один. і поставив він город над волховом, і назвали його новгородом. і сів він тут, князюючи і роздав мужам своїм волості та городи: тому — полоцьк, тому — ростов, другому — білоозеро. і посіли в новгороді — словени, а в полоцьку — кривичі, в ростові — меря, у білоозері — весь, в муромі — мурома. і тими всіма володів рюрик. і було два мужі, аскольд і дір, не його племені. і рушили обидва по дніпру. і узріли вони на горі городок і зостались удвох у городі цьому, і зібрані и багато варягів, і почали володіти полянською землею.

***

Похід Русі на Царьград.