Твір на тему люба батьківська земля

я народилася на українській землі- землі моїх батьків. ця земля зветься україною. тут живуть люди, яких я люблю. тут моя родина, мої друзі, рідна хата. україна- моя батьківщина. і я її люблю такою, яка вона є.

хтось скаже: «ну авжеж, зараз модно освідчуватися в любові до україни, так кожен робить.» а я нікому і не освідчуюся. скажу відверто , що мені багато чого не подобається: і в піснях сучасних , і в книгах, і на телебаченні, я зовсім не розумію українців , які ладні всіх на світі поділити на «наших» і «не наших». я думаю , що безглуздо вважати, наприклад ,українські ромашки кращими від білоруських. мені байдуже , якої національності люди, що мене оточують. ми всі живемо в одній країні , ходимо по одній землі, ласуємо однаковим пломбіром, радіємо перемогам збірної україни по футболу , вболіваємо за усика , дивимося «роксолану» і читаємо газету «факти». багато людей ніколи не замислювалися над тим , чи вони є патріотами. достатньо просто любити те місце , де ти народився і живеш, вкладати душу і серце в те, що робиш для себе, для рідних, для країни, навіть якщо це маленька дрібничка.

я дуже хочу побачити німеччину і париж. хочу з’їздити до бразилії і аргентини. мрію відвідати барселону. із задоволенням подорожувала б. можливо, коли-небудь я здійсню свої мрії. і мені сподобаються інші країни. але там не буде моєї сім’ї, друзів, моїх улюблених мультфільмів про козаків, калини за вікном, не буде «кобзаря» на поличці і маминих вареників, ще багато чого , з чим пов’язана батьківщина, батьківська земля. хоча й далеко від україни можна знайти нових друзів , створити уже власну сім’ю, полюбити нові мультфільми, посадити калину, купити де-небудь «кобзаря», і вареники навчитися готувати самій. але як же хрещатик? як же сіверський дінець? а карпати? де б я не була , які б місця не зачарували мене, я буду згадувати рідне село, прогулянки у лісі, пікніки біля річки…

я впевнена , що з будь-якої країни світу, як би там не було гарно , я обов’язково повернуся додому, до своєї україни, до землі моїх батьків, де завжди на мене чекають.