Диалог "дзвинок другу пид час хвороби"

Мій  друг  зі  школи, влад, захворів.  він  відмінник,  тому я  вирішив  подзвонити  йому  і розповісти  є завдання. -привіт!   як  в  тебе  справи?   як  себе  почуваєш?   -  одразу  запитав  я. -привіт.  не  дуже  добре себе почуваю. в мене висока температура  і лікарі виписали  багато ліків,  - відповів він з хрипом у голосі. -усе  так погано? чим  ти  захворів? а  як  твоя  бабуся?   справляється?   -  закидав  я  його  запитаннями. -ні.  мені  вже  краще  у  порівнянні  з  минулими  днями.проте,  дякую  за  турботу.   бабуся  справляться.шкода,  що  мої  батьки  поїхали  так  невчасно.про  хворобу.  в  мене  запалення  легенів. проте, як я вже казав, мені вже краще, - його голос  був  майже  спокійним,  але  я  знав,  що  він   намагається мене заспокоїти. -тобі  потрібна  ?   може, я для чогось у пригоді стану? за ліками сходити чи  просто  для  розмови? -  запитав  я,  починаючи  хвилюватись. -ні, мені  нічого  не  потрібно, -  відповів  він.  він  ніколи  не  вмів обманювати. я довго мовчав у слухавку, а потім сказав: -влад, друже, не треба від мене нічого приховувати. я знаю, що в тебе щось не  так. дозволь  мені тобі, - сказав я.   -я знав,  що  від  тебе  нічого  не  приховаєш,  -  відповів  він стомлено, -  проте це дуже добре.  я  буду  дуже  вдячний  тобі  за  .  та  й  від  дружньої  розмови, я  не  відмовлюся.  проте  для тебе це  не  буде  важким  тягарем? -знову  ти  за  своє? для  чого  ж  ще  потрібні  друзі?   я  буду  в  тебе через пів  години. вибач,  скоріше  не  вийде.  мені  довго  до  тебе  добиратися, - говорив я йому, вже починаючи збиратись. -добре.  я  чекаю на тебе, -  наостанок  відповів  він. отак, закінчилася  моя розмова з ним.   

на сонці тепло, а біля матері добре.

восени і горобець багатий.

готуй сани влітку, а воза-взимку.

посій вчасно, вродить рясно.

ледачому завжди тяжко.

зробив діло-гуляй сміло!